Середня площа одного такого обходу становить більше п’яти тисяч гектар гірських лісових угідь. Відтак під час охорони угідь від хижаків та проведення біотехнічних заходів єгері долають по кілька кілометрів гірськими схилами.
Основним завданням лісівників у літньо-осінній період є підготовка кормів для підтримки оленів, козуль, зайців та інших мешканців мисливських угідь в зимовий період. Для цього щорічно здійснюється заготівля сіна, гілкового корму та закупка солі й зерна кукурудзи. При настанні великого снігового покриву, а це січень –березень, дичині потрібно більш інтенсивно поповнювати організм калоріями та мінералами. Тож у цей період єгерська служба та лісова охорона викладає заготовлені корми до годівниць.
Наразі для підгодівлі диких копитних заготовлено 7500 тонн сіна, 8 тисяч штук гілкових віників та закуплено 2 тони солі. Передбачено придбати й зерно кукурудзи. Підготувала до зими єгерська служба й годівниці, здійснивши їх реконструкцію.
До обов’язків лісівників входить також проведення роботи щодо боротьби з хижаками. Зокрема, на сьогодні добуто 2 вовків та 15 червоних лисиць,
популяція яких в останні роки суттєво зросла як по Україні в цілому, так і на Закарпатті зокрема. Якщо у 2010р.-2013р. в угіддях знаходилось одна пара вовків, то вже у лютому 2015р. їх кількість зросла до 13 голів. У той же час, близько половини з них постійно мешкають в угіддях Брустурянського лісгоспу, інші - часто кочують у межах гірських районів Івано-Франківської області та сусідніх господарств нашого району. Також зростає популяція червоних лисиць та диких свиней, які теж становлять певну загрозу для людини та домашніх свійських тварин. Червоні лисиці є носіями сказу, трихінельозу та інших небезпечних хвороб. До того ж, дикі свині є носіями ще й надзвичайно небезпечного захворювання на вірус Африканської чуми свиней, яка через контакт з мисливськими собаками, або з людиною може за певних умов передатись домашнім тваринам. До речі, такі випадки в Україні вже зафіксовано.
Нині в угіддях лісгоспу проходить спарювання оленів благородних, так-зване риковисько, яке характерне гучним ревінням самців у зв’язку з чим, відвідування мисливських угідь обмежено.
У гоні оленів беруть участь дорослі особини самців та самок. Якщо голос самки майже не чути, то голос самця надзвичайно гучний, він лунає на великі відстані, іноді, при тихій погоді, навіть на декілька кілометрів. Людина може сприйняти цей звук за ревіння ведмедя. В цей час дорослий самець стає дійсно агресивний до своїх конкурентів, які норовлять взяти верх над старшим суперником. Для людини олень небезпеки не становить, лише у окремих випадках може постраждати. Так, дорослий самець може відреагувати на хруст гілки, яка зламалась під ногою візитера лісу, сприйнявши цей звук за біг суперника, й вийти на близьку відстань до людини. Зазвичай олень, побачивши людину, розуміє, що помилився й відступає. Хоча, грибники розповідають, що траплялись випадки, коли їм доводилось рятуватись на дереві від розлюченого гінного самця.
В. Костяк, головний мисливствознавець ДП «Брустурянське ЛМГ»
