Сам юнак родом з Виноградівщини. Після закінчення Хустського коледжу, де навчався деревообробці, Іван два роки був послушником у Грушівському православному монастирі. Та коли почалася війна, молодий чоловік проміняв підрясник на камуфляж і добровольцем пішов боронити Україну. І зараз, провівши майже рік на першій лінії оборони, він є командиром відділення роти «Карпатська Січ».
Під час короткої відпустки на запрошення голови Тячівської районної організації ВО «Свобода» Володимира Гапуна боєць навідав грушівських школярів та педагогів, щоби познайомитись, розповісти про свої фронтові будні, про те, наскільки важливо підтримувати військових в тилу та усвідомлювати себе українцем.
Школярі, як годиться, гостинно зустріли героя-земляка хлібом-сіллю. Директор Грушівської ЗОШ І-ІІІ ст. Василь Драч тепло привітав гостей. І позивний Монах почав свою розповідь.
«Чому я пішов на війну? Тому що в серці немає байдужості до того, що відбувається, – пояснив вояк. – Вперше потрапив на фронт у грудні 2014 року, на передові позиції поблизу селища Піски, боронити свій край, свою державу.
А ще захотілось підтримати хлопців, які там гинуть. Але взагалі спочатку не думав, що мені дадуть автомат в руки, і вагався, чи зможу бути там корисний. Потім зрозумів, що можу виконувати всю необхідну роботу, стояти разом з хлопцями на позиціях. Спочатку було дуже страшно, та з часом з допомогою побратимів переборов цей страх».
Після кількамісячної перерви Іван вдруге повернувся на фронт, і знову на передову.
Монах також розповів, наскільки важливою є волонтерська підтримка армії, адже це суттєво полегшує життя захисникам.
Своїми враженнями від знайомства з Монахом поділився з грушівськими старшокласниками його побратим Володимир Гапун, який неодноразово бував на позиціях «Карпатської Січі» і добре знає Івана як в бою, так і в мирному житті:
«Іван шукав інший шлях істини в житті, адже був послушником у монастирі. Але коли прийшла війна, він знайшов у собі силу й мотивацію, і вирушив в одну з найгарячіших точок фронту біля Донецького аеропорту, де кожен день не минав без обстрілів. Спостерігав за діями ворога на небезпечній позиції – вишці, яка постійно обстрілювалася.
В нього величезний бойовий дух».
А ще – попросив школярів частіше писати листи підтримки воїнам, бо це теж надзвичайно важливо для них, закликав виховувати в собі патріотизм.
Учні та вчителі з цікавістю слухали гостей і розпитували воїна про моральний дух війська, чи підтримує бійців місцеве населення, і як довго триватиме війна.
«Ця війна закінчиться лише нашою перемогою, ми ніколи не матимемо спокою, поки не відновимо контроль над своєю територією, – запевнив позивний Монах. – Ця війна виникла від людської байдужості. Адже якщо б люди на сході мали сміливість відстоювати свою позицію, цього б не сталося. Коли людина не усвідомлює, ким вона є, їй дуже легко задурити голову. Тому дуже важливо усвідомлювати те, що ти українець, нехай тут не так добре живеться, як би хотілося, але нас ніде не чекають».
«Війна з Росією триває вже триста років і закінчиться лише з її розпадом, і лише тоді, коли Україна для перемоги об’єднає всі зусилля на рівні Президента, Уряду, Верховної Ради та на місцях. Нам варто зрозуміти і пропустити через себе, що йде війна, а не АТО, і лише нам відвойовувати нашу територію», – додав Володимир Гапун.
Директор школи подякував Івану за цікаву і змістовну розмову і за те, що, ризикуючи життям, захищає державу на сході. На згадку про зустріч передав йому в подарунок від настоятеля місцевого Свято-Благовіщенського храму о.Михайла ікону Архангела Гавриїла. А бібліотекар школи презентувала гостю книги.
Після зустрічі позивний Монах поклав квіти до підніжжя пам’ятника Героям Революції Гідності у Тячеві і разом з Володимиром Гапуном запалили пам’ятні лампадки.
Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
