Туристичний сезон не закінчується. Якщо ви подорожуєте Закарпаттям, не забудьте заглянути на унікальну оленячу ферму між селами Іза та Липча що на Хустчині. Її створили у 1987 році, саме тоді після ліквідації колгоспу завезли перших плямистих оленів. Розводили оленів не задля шкури та м’яса, а з метою отримання (пантів) рогів з оленів, які широко використовуються в медицині. Зараз, кожен турист може помилуватись цими плямистими творіннями та полакомити їх смаколиками. Для цього можна купити сухарі по 5 гривень, до речі, тварини із задоволенням ласують таким “делікатесом”. Після розвалу Радянського Союзу, ферма стала збитковою, зарплату працівникам не виплачували, за тваринами не доглядали, що призвело до різкого скорочення чисельності стада та мало не призвело до її закриття. Але у 2003 році ферма отримала нове життя – її викупив приватний підприємець, який використовує і надалі ферму з метою добування пантів та, як додатковий заробіток – пускає сюди туристів. А неподалік, у селі Горінчово живуть і карпатські буйволи. Вони – нащадки диких індійських буйволів.
Зараз у стаді – 18 самок, двоє великих самців та малий Рембо. Річний надій молока однієї самки буйвола складає 2 000 літрів молока. Воно містить 8% жиру і перевершує коров’яче за вмістом білка. Молоко окрім того що корисне ще й надзвичайно смачне, з нього тут роблять сир,масло,кефір,також буйволяче молоко додають у різні страви. Породу карпатського буйвола намагаються зберегти та відродити, тож цілком можливо, що наступного року буйволяче стадо стане іще більшим. Господар Василь Іванович дуже пишається, що зумів придбати 10 карпатських буйволів. Адже вони є унікальними тваринами, і на Закарпатті буйволи є тільки у нього. Тварини дуже великі, але ручні, кожен хто не злякається, зможе спробувати годувати красенів з рук. У них є свій пастух, який пасе їх кожен день на кращих долинах села. Буйволи дають молока, яке дуже корисне, і як розповідав Василь Іванович, лікує деякі хвороби. До нього звертаються, щоб придбати молоко майже з усієї країни, і дійсно воно виліковує. Місцеві мешканці Хустщини неабияк турбуються про туристичну привабливість свого краю, пишаючись при цьому його автентичністю, сприятливим кліматом, і, щонайважливіше, гостинністю. Село Горінчево не стало винятком. Можна стверджувати, що старання, праця та любов до своєї справи місцевих жителів не є марними. Саме так, невеликими кроками, твориться туристичний імідж краю. Головне, – знайти ту родзинку, яка буде привертати увагу гостів, аби вони згадували про свою подорож з посмішкою, хотіли про неї розповісти своїм друзям та повертались сюди не один раз.