Закарпаття

Допомога вимушеним переселенцям: у Мукачеві вже третій тиждень працює хаб «Венеція». Фото

Серед низки волонтерських організацій у Мукачеві працює і хаб «Венеція».nbsp; З першого дня війни, у штабі визначили пріоритетні напрямки роботи, серед них: харчування вимушених переселенців, розміщення на нічліг та гуманітарна допомога. Як розповідають nbsp;волонтери, в роботу включилися відразу, логістику та організаційні питання вдосконалювали вже походу . «Часу на те, аби думати, що і як робити, в нас не було. Як пролунали перші вибуху в різних куточках України, почався безперервний потік біженців. nbsp;Ми мусили швидко організуватися і щось робити.nbsp; Наразі, в нас працює цілодобова кухня: вдень годуємо переселенців, а вночі нашу тероборону таnbsp; поліцію. За добу можемо видати близько 1000 порцій. nbsp;Усі продукти – це волонтерський внесок звичайних людей. Небайдужі несуть овочі, крупи, м#8217;ясо, печуть хліб та солодощі.nbsp; На нашій кухні усі ці продукти, у смачні страви, перетворюють найкращі кухарі міста. Щодо нюансів, то хотілося тіснішої співпраці з місцевою владою. Бо робота нашої кухні цілком залежить від благодійників. Добре, таких сьогодні вистачає,

але біженців не меншає, тому доцільним було і забезпечення продовольством з боку влади»nbsp; #8211; розповідає волонтерка Олександра Клімова. Також біженці мають змогу залишитися у центрі на ніч.nbsp; Близько 70 спальних місць організували волонтери. Окрім того, надають потребуючим теплі та речі першої необхідності. nbsp;«Ми надали допомогу безлічі людей, що постраждали від війни. Це тисячі і тисячі наших співвітчизників. Люди, у вкрай скрутній ситуації, без даху над головою, побутових речей та засобів для існування. Але у них є ми з вами, що готові нагодувати, одягнути, втішити, зробити все, що в наших силах. Бачити, як на змучених обличчях з#8217;являються посмішки від розуміння, що підтримка є, а значить є надія на майбутнє #8211; то найвища наша нагорода» #8211; додає волонтерка Ганна. Пані Наталія з донькою Вірою приїхали до Мукачева nbsp;з Харкова. « Ми чотири дні сиділи у підвалі. Це було дійсно страшно, адже ми живемо на Салтівці – це район, який сьогодні вже майже зрівняли з землею. Найстрашніше бачити, як збивають літаки над головою. Саме після цього мій чоловік настояв на тому, аби ми з донькою виїхали з міста. Відвіз нас на вокзал та посадив у евакуаційний потяг. Так ми тут і опинились. А як приїхали , то дізнались, що нашого підвалу, де ми провели багато днівnbsp; і ночей – більше немає. В будинок влучила ракета», #8211; ділиться жінка. З Харкова приїхала і пані Ольга. Знайшовши житло, розповідає, зрозуміла, що не може сидіти без діла.nbsp; У мирному житті працювала бухгалтером. « Я рада, що для мене тут також знайшлася робота, адже нічого не робити – не можу. У Харкові було дуже страшно», #8211; розповідає пані Ольга. Серед пріоритетних завдань хабу, розповідають волонтери, такожnbsp; відправка гуманітарної допомоги у найбільш постраждалі від окупантів міста України. Ірина Грабко

Читайте ще