"Маккабі" Тель-Авів - ізраїльський мадридський "Реал", ізраїльське "Динамо". Найпопулярніша та найтитулованіша команда країни. Для неї одна перемога з різницею в один м'яч – невдача, нічия – провал, поразка – катастрофа. Народна команда. Про баскетбольний "Маккабі" казали "команда країни", а його вороги - "команда, яка володіє країною". Натякаючи на суддівське та адміністративне свавілля.
"Маккабізм" досі залишається терміном, що означає вміння та прагнення перемагати завжди і за будь-яку ціну.
"Ми "Маккабі", а ви хто взагалі такі?!", "Лише в Тель-Авіві є "Маккабі", - улюблені гасла та банери його вболівальників. І в баскетболі, і в футболі. І вони не зникають, навіть коли у Вищому дивізіоні по 6-7 "Маккабі", тель-авівський не вигравав чемпіонат три роки поспіль, а хайфський, найлютіший ворог, узяв всі три, та й у Єврокубках історично краще.
"Маккабі" Тель-Авів був в груповому турнірі Ліги Чемпіонів двічі, а "Маккабі" Хайфа - тричі. Перший ніколи не був навіть в 1/8 фіналу будь-якого Єврокубка, а другий одного разу був в 1/4 фіналу плюс двічі - в 1/8.
Якщо рахувати останні і сорок,
і 50, і 60 років, за чемпіонськими титулами "Маккабі" Хайфа попереду. З 1983-го року - навіть з рахунком 15:9. Але це анітрохи не зменшує зневагу тель-авівських "жовтих" до хайфських "зелених". Ненависть між вболівальниками божевільна, і нормальної розмови між ними в соцмережах просто не побачити. Лише нинішня війна об'єднала та змусила бажати успіху один одному у Європі.
Легіонери маккавеїв
Два з трьох виходів до 1/16 фіналу Єврокубків у своїй історії "Маккабі" Тель-Авів оформив зовсім нещодавно. У сезонах 2020/21 та 2021/22. І на тих стадіях дуже пристойно боровся з "Шахтарем" та ПСВ. Але чемпіонат Ізраїлю в тих сезонах не виграв. А у сезоні 2022/23 навіть не спромігся посісти друге місце.
І це все при тому, що вже 14 років, за правління канадського мільярдера Мітчелла Гольдхара, його бюджет незмінно найбільший у лізі, а 11 років команду тренують лише іноземці. Причому такі відомі люди як Оскар Гарсія, Паулу Соуза, Петер Бос, Славіша Йоканович, Жорді Кройф, Владімір Івич, Гіоргіос Доніс, Шота Арвеладзе, Младен Крстаїч, Айтор Каранка.
Гарсія отримав роботу в "Сент-Етьєні",
"Зальцбурзі", "Олімпіакосі", "Сельті" після і саме завдяки роботі в "Маккабі". Соуза з "Маккабі" вирушив до "Базеля" та "Фіорентини". Бос з "Маккабі" одразу ж вирушив до "Аякса", надалі був в дортмундській "Борусії", "Байєрі" та "Ліоні", нині в ПСВ. Кройф після "Маккабі" дістався до посади спортивного директора в "Барселоні".
11 років тому під орудою спортдира Кройфа "Маккабі" став новатором в ізраїльському футболі, його локомотивом. Тоді в країні всі глузували з технології, датчиків, цих "ліфчиків", які він привіз. Глузували навіть з посади спортдира, не розуміючи, навіщо вона потрібна. Він змінив все. Все мислення. Приніс професіоналізм, припинив злив інформації пресі.
А в академії Патрік Ван Леувен виростив гравців збірних Ізраїлю, віце-чемпіонів Європи U19-2022, півфіналістів Чемпіонату Світу U20-2023 та молодіжного Євро-2023. Ще в 2018-му році, коли Фінансовий Фейр-Плей схопив клуб за горло, замість легіонерів почали грати свої вихованці. І виграли два дорослі чемпіонати Ізраїлю поспіль в одні ворота.
Нові Англія та Ірландія
Щоправда, після цього почалося ламатися.
Кройф пішов, його зміну довго не могли знайти. Потім вперше з 2012-го року спортивним та Генеральним директорами призначили ізраїльтян. І "Маккабі" швидко став звичайним клубом. Без чіткого плану, без скаутингу, з постійними скандалами та зливами інформації. Став ізраїльським клубом.
Так, це погано. Оскільки навколо цього "Реала" та "Динамо" завжди крутяться місцеві "серця", легенди клубу, які намагаються впливати, критикувати, витягувати преференції, вказувати, зливати, передавати зливи, нагнітати за лаштунками. Завжди крутяться ЗМІ, які намагаються робити те ж саме. Свистопляска завжди божевільна. Іноземці все це відбивали. Місцеві розчинилися в цьому.
Повернення вихованців академії також не допомогло. Дор Перец, Йонатан Коен, Дан Бітон приголомшливо провалилися у Серії А, Серії Б і навіть Болгарії, але приїхали зі збільшеними зарплатнями та его. Та й загалом команда була побудована настільки криво, що в складі майже не було вінгерів. Натомість, купа опорників та форвардів.
У тренерів також нічого не виходило. Роббі Кін - вже шостий з літа 2020-го. Причому п'ятеро до нього – Доніс,
ван Леувен, Крстаїч, Івич, Каранка – починали потужно, майже наздоганяли Хайфу, але потім розвалювалися. Команда ніби йшла по тому самому проклятому колу результатів, починалися сварки тренерів з гравцями та керівництвом.
Каранку взагалі заносило аж до повної маячні. Він заявляв, що Хайфа не заслуговує на титул чемпіона, тому що в очних матчах завжди програє Тель-Авіву. Після чого вона ще й перемогла його в очному матчі. Що вона три сезони нічого не робила на полі, але виграла три чемпіонати. Його ще й пізно звільнили. Лише наприкінці червня, тобто вже після початку підготовки до сезону 2023/24.
Тому нового тренера брали в авральному режимі. Тому й взяли Роббі Кіна, який головним тренером працював лише кілька місяців в Індії в 2018-му році, а потім - лише асистентом в "Міддлсбро", "Лідсі" та в збірній Ірландії. Навіть в самій Ірландії дуже здивувалися, що клуб з такими амбіціями взяв такого тренера.
Втім, Кін та його новий тренерський штаб, зокрема, легенда довгих вкидань ауту Рорі Ділеп, швидко змінили команду. Насамперед настрій. "Маккабі" заграв у швидкісний футбол,
з бажанням, з ентузіазмом. Заграв вертикально, всупереч банальним перекочуванням м'яча та величезним відсоткам володіння м'ячем останніх років.
Привів цей штаб новий Генеральний директор англієць Бен Менсфорд, який повернувся до клубу після чотирьох років відсутності. Також новий Гендир привів Технічного директора Домініка Прайса прямо з "Ліверпуля", де той працював аналітиком. А ізраїльські Гендир та спортдир звільнені з клубу.
Менсфорд та Прайс встигли підписати всіх легіонерів перед початком сезону, а не наприкінці серпня-початку вересня, як у попередні три роки. Ще й дуже вигідно продали форварда Джордже Йовановича та воротаря Даніеля Переца (останнього - до "Баварії"). Склад тепер збалансований, не завантажений. Навіть загалом легіонерів небагато – шість плюс двоє натуралізованих, які давно в країні.
Обірваний початок
Команда розпочала сезон з 11-ти перемог та трьох нічиїх в 14-ти матчах у всіх турнірах. Граючи в яскравий веселий швидкий футбол та знову збираючи повний стадіон. Причому з цих 11-ти перемог сім розгромних, зокрема, в дербі над "Хапоелем" з рахунком 5:
0.
Функціонували і центральна вісь, і фланги. Опорник Дор Перец встиг забити шість м'ячів у всіх турнірах. Його підключення до штрафного майданчика і на його лінію без м'яча бентежили суперників. А Габі Каніковскі завжди біжить вперед з м'ячем, що додає варіативності. Вінгер Дан Бітон також забив шість. Запасний форвард Дор Турджеман за 265 хвилин на полі встиг забити чотири.
Ну а на рахунку 36-річного Захаві (він повернувся влітку 2022-го з ПСВ Ейндховен, де забив 37 м'ячів і віддав 16 асистів в 79-ти матчах) вже десять голів. З них шість – у Лізі Конференцій. В принципі, він і попереднього сезону забив 26. Але тоді тягнув "Маккабі" на горбу сам. Тепер він – частина командного механізму та рухається майже як в молоді роки. Зрозумів, що потрібно.
Щоправда, скептики заявляли, що Кубок ТОТО - не важливий турнір, у лізі команда ще не зустрічалася з жодною з Топ-5 попереднього сезону, а у Лізі Конференцій пройшла вкрай слабкі молдовський "Петрокуб" та словенський "Цельє", мучилася з АЕКом з Ларнаки. 3:2 вдома над "Брейдабліком" в групі також мало кого вразив, а потім відбулася повна поразка в Генті (0:
2).
А за два дні після "Гента", сьомого жовтня, почалася війна, і яскрава команда була змушена зупинитися. Можливо, такої гри вже не буде зовсім. І ми так і не дізнаємося, чи була вона справді яскравою та потужною, чи їй просто пощастило з календарем та ентузіазмом початку сезону.
Команда за народ
На що нині здатний "Маккабі"? Його легіонери одразу ж залишили Ізраїль, і чомусь їх не збирали разом для тренувань у Європі. Зібрали в Польщі лише минулої середи. Тоді довелося навіть задіяти Ділепа як гравця та взяти місцевого польського воротаря. А ось ізраїльтяни тренувалися вдома під керівництвом тренерів юнацької команди і навіть відіграли контрольний матч. Приїхавши до Польщі у неділю.
Подейкують, що Кін та частина легіонерів не хочуть повертатися до Ізраїлю взагалі. Навіть невідомо, куди саме поїде кожен з них завтра після матчу проти "Зорі". Хоча на камери сам тренер задоволений. Навіть здивований гарною фізичною формою гравців, яку підтверджують і датчики "ліфчиків".
"Було чудово зустрітися з всіма. Звісно, обставини складні, але тільки-но ми всі зібралися, відчули себе,
ніби кілька тижнів тому. Це ознака єдності. Я дуже задоволений всіма, для всіх ця гра не може статися достатньо швидко. Гравці дуже добре тренувалися, вони в добрій формі".
"Це сутність команди, коли люди хочуть грати один за одного. Я відчув це почуття, вже коли приїхав. І ми вочевидь приїхали сюди не для того, щоб програти".
Від гравців ж інкогніто чують думки в діапазоні від "нині немає ніякого бажання грати в футбол" до "потрібно гризти землю, боротися за наших громадян, які страждають". Захаві заявив: "Ми завжди представляємо Ізраїль у Європі, але цього разу все буде інакше і особливо. Ми зробимо все, щоб потішити всіх любителів футболу Ізраїлю. Наші командний дух та єдність нині вийшли на інший рівень".
Народна команда Ізраїлю на Євроарені вже точно рватиме жили.
