Підлітки з Криму, Луганська та Донецька, які до повноліття жили на тимчасово окупованих територіях, розповіли про те, що там відбувається та чому вирішили залишити родини і виїхати на підконтрольну Україні територію.
Уродженка Донецька Катерина, уродженець Луганська Іван та уродженка Сімферополя Севіля поділилися власними історіями життя на окупованих територіях в інтерв'ю журналістці Раміні Есхакзай.
Підлітки розповіли про навчання у школі, ставлення росіян, стосунки з батьками, виїзд із підконтрольної Росії території, а також як розпочалася окупація.
«Мені було сім років, коли Росія окупувала Луганськ. Я з самого дитинства перебував в окупації. Для мене все розпочалося так, що батьки дивилися новини по телевізору, я сидів поруч і раптом побачив, що вираз їхніх облич змінився. Я не поставив запитань, бо був ще дитиною. За короткий проміжок часу ми зібрали речі й переїхали на декілька тижнів до бабусі. Поки нас не було вдома, в наш будинок був „приліт“. Це стало для мене початком усього. Батьки сказали, що почалася війна і нас обстріляли ЗСУ», — розповів уродженець Луганська Іван.
За словами хлопця, російська пропаганда була скрізь. Його батьки вірили тому, що говорилося зі сторони РФ та вважали, що Україна почала війну.
Читайте також:
Росіяни вивезли 50 дітей з окупованої Луганщини «на оздоровлення» до Калмикії — Центр протидії дезінформації «Нам розповідали пропаганду, що Україна розпочала війну, що це ЗСУ нас обстрілює. Нам казали батьки: «От ми, українці, підтримали Росію та «ЛНР», ми гарні українці, а от українці у Львові погані, тому що підтримували Київ. Треба, щоб всі були як ми», — поділився Іван.
Також хлопець розповів, що в Росії насправді не сприймають мешканців Луганська, до ни ставляться зі зневагою та пригадав випадок, як росіяни знайшли у нього українську книжку.
«У Росії до нас ставляться не так, як показують по телебаченню. Жителів «ЛНР» називають «хохлами», не приймають, принижують, не беруть на роботу. Батьки це розуміли й не хотіли переїжджати до Росії.
Одного разу ми їхали до Ростова, я взяв із собою у дорогу почитати декілька книжок. Дві російською й одна українською — Тіні забутих предків. Я не подумав тоді, які можуть бути наслідки.
Коли ми проходили після кордону «ЛНР» російський кордон, один із прикордонників побачив книжки у мене в авто. Погортав одну, другу, розгорнув третю… Бачить, що вона українською, і вичитує, розглядає. Підходить ще один, дивиться, підходить ще один вищий за званням, дивиться і ставить запитання: «А що це?» Я сказав, що книгу взяв у дорогу почитати. Він каже: «А ви в курсі, що такі книжки не можна провозити на територію російської федерації?» Я відповів, що взяв першу-ліпшу книгу. А він сказав: «А ви розумієте, що у вас зараз будуть проблеми? Зараз відведемо вас, поговорите з ФСБ».
Читайте також:
«Окупований Донецьк нікому не треба». Як молодь після повноліття їде з окупації у «вільну Україну» — ВВС Я зрозумів, що це не жарти. Мені було 15 років. Батьки напружилися, почали розмовляти з ними, казати, що це дитина, звідки вона знала, може, пропонували хабар. Він сказав: «Проходьте далі й чекайте». Батьки пішли розмовляти з ним, посадили мене в авто, книгу забрали. Повернулися, почали кричати, сказали, що нас відпустили, але наказали книгу викинути. Батьки вийшли з машини,
підійшли до смітника на кордоні, розірвали на їхніх очах книжку та викинули", — пригадав Іван.
За словами хлопця, він не знав, що жив в окупації, поки одного разу не познайомився з підлітками з Дніпра, які розповіли йому про події, які відувалися, коли Іван був ще маленьким. Друзі поділилися не тільки новинами з українських ЗМІ, а й із закордонних, після чого Іван зрозумів, чому мешканці Дніпра говорять, що він живе в окупації.
Уродженка Сімферополя Севіля розповіла про російську пропаганду в Криму після анексії: «Спочатку прибрали українську мову, можливо, залишили одну-дві години на тиждень, але цього не було в моєму класі. Почалася сильна пропаганда росії. Все з українськими прапорами замінили на російські. Були лозунги, що нарешті Крим повернувся додому».
Читайте також:
Обмін полоненими 23 травня: Україна повернула додому військового, доньку якого нещодавно врятували з ТОТ — відео Після виїзду з Криму Севіль почала відчувати свободу та подорожувати.
«Особисто для мене у Криму немає розвитку. Ти можеш жити, й через те, що це Крим, там класно, все дуже гарно,
є що робити, але це точно не для мене. Я розумію, що тут у мене вільна Європа. Я можу подорожувати, бачити цей світ, і це те, що мені відкрив Київ. Я з Криму не виїжджала 17 років, а з початку повномасштабного вторгнення побувала у багатьох країнах. Якщо є робота, то ти маєш можливість заробляти гроші, подорожувати. Це перш за все про свободу слова, ти не боїшся, що з тобою щось станеться, не боїшся кайфувати та жити своє життя. Такого у Криму не було», — поділилася дівчина.
Катерина з Донецька розповіла про пропаганду, яка є в школах окупованого міста: «У нас в школі був такий предмет — „Разговоры о важном“. Там вмикали гімн, треба було вставати й співати гімн росії. Я була лише кілька разів на цьому уроці, не хотіла туди приходити. Діти розповідали, що там казали, начебто російська армія чудова, що все правильно робить… Я боялася, що пропаганда на мене подіє».
