На даний момент у Дубаї відбувається конференція ООН зі зміни клімату (СОР28) (30.11–12.12). Подія покликана посилити увагу до екологічних проблем та зміцнити рішучість країн переходити на зелену енергетику. Кремль розглядає перспективи зеленого переходу як виклик своєму міжнародному становищу та як загрозу економічній безпеці.. Позиція Росії вимагає постійної політичної уваги та інвестицій у нафтогазову галузь. Економічні наслідки путінської війни та пов'язаних із нею західних санкцій унеможливили Путіна практично неможливим продовження цієї політики.
Росія досягла обмеженого успіху у спробах підняти ціни на нафту. У день відкриття саміту COP28 30 листопада Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) на чолі з Саудівською Аравією та Росією як заінтересована держава, яка не є членом формату ОПЕК+, остаточно ухвалила рішення про скорочення квот на видобуток нафти в спробі остаточно збільшити.. Росія, однак, трохи скоротила експорт нафтопродуктів, що навпаки призвело до падіння базової ціни «Brent». План Кремля продати якнайбільше нафти та нафтопродуктів усім,
хто готовий їх купити, м'яко кажучи, виглядає лицемірним стосовно інших учасників ОПЕК, яких Росія закликає скоротити експорт власних ресурсів.
Підвищена таємність у російському нафтогазовому секторі не приховала планів Кремля. Експертам, які консультують осіб, які приймають рішення в ОПЕК, ясно, що виробничі активи в Західному Сибіру експлуатуються настільки надмірно, що різке зниження видобутку в Росії практично неминуче найближчими роками.. Глава «Роснефти» і путінський дружок Сечин нещодавно повідав про кризу, що насувається. Сєчін зустрівся з Путіним 1 грудня, але офіційна інформація про цю зустріч поки не розголошується.
Напередодні Сєчін розкритикував Центробанк за його ведення політики щодо енергетичного сектору Росії. Проте Центробанк слід наказам із Кремля штучно утримувати карбованець на позначці нижче 100 рублів за долар, принаймні до березневих “виборів” і не знижувати процентну ставку нижче 15%, хоча офіційні оцінки інфляції залишаються на рівні 7,5%. Критика Сєчіна спрямована саме на адресу Путіна, і його зустріч з ним це підтверджує, оскільки глава «Роснефти» розуміє,
що країна зараз витрачає на армію більше, ніж може собі дозволити. Оскільки нафтогазові доходи залишаються основним наповнювачем бюджету, Сечин також розуміє, що Кремль на цьому зробить акцент, проте енергетичний сектор не справляється зі встановленими ключовими ставками та підвищенням податків, що також згубно впливає на портфелі інвесторів.
Втім, недавній указ Путіна, згідно з яким «Роснефть» може розкривати стільки інформації про нинішній стан справ компанії, скільки вважатиме за потрібне, дозволяє дещо заспокоїти деяких інвесторів, оскільки в такому кліматі легко підтасувати результати та показати тенденцію зростання. З іншого боку, накопичені проблеми стає дедалі важче приховувати. Експлуатація "тіньового флоту" - російських нафтових танкерів, що йдуть під прапорами інших країн і застрахованих у сумнівних страховиків - стає все дорожчою, оскільки навіть Індія уважніше ставиться до санкцій, спрямованих проти конкретних судів.
Глибокіші приховані проблеми загрожують зірвати широко розрекламований проект «Схід Ойл» на півострові Таймир у північно-східному Сибіру.
У цей проект вже вкладено величезні інвестиції та запрошено ще трильйони рублів. План «Роснафти» експортувати 25 млн. тонн сирої нафти за цим проектом у 2024 році нереальний. Чим далі відсувається дата запуску, тим вища ймовірність шахрайства та спекуляції. Поспішне будівництво інфраструктури без належного контролю та доступу до сучасних технологій збільшує ризик виникнення екологічної катастрофи, що пояснює провал флагманського проекту «Роснефти».
Можливість техногенної катастрофи наголошує на масштабах безгосподарності, нехтуванні заходами безпеки та корупції в російській енергетичній галузі. Нафтова та газова промисловість, яка раніше користувалася особливим заступництвом Путіна, стала головною жертвою переорієнтації російської економіки на забезпечення військових потреб. Вилучення доходів від нафти та перенаправлення їх у військово-промисловий комплекс може нагадувати стару радянську модель.
Однак видобуток вуглеводнів сьогодні є зовсім іншим бізнесом. Для видобутку нафти із глибоких горизонтів нафтових родовищ необхідні сучасні технології. Партнерство з великими західними енергетичними компаніями, такими як ExxonMobil, TotalEnergies і Haliburton, має вирішальне значення для російської енергетичної галузі. Оскільки ці партнерства розпалися, російські корпорації, зокрема «Роснефть», змушені надмірно експлуатувати свої основні активи. Таким чином, війна Путіна на виснаження проти України ще більше підриває міжнародну довіру до ефективності російського нафтогазового сектору.
