Процес організації обміну російського опозиціонера Олексія Навального стартував ще за півтора-два роки до його смерті в колонії. Про це виконавчий директор Bellingcat Христо Грозєв розповів в опублікованому 2 березня відеоінтерв'ю російському письменнику Михайлу Зигарю.
За його словами, він та інші прибічники політика вирішили шукати шляхів обміну після початку повномасштабної війни, розв'язаної РФ проти України.
"По-перше, тому що після початку війни стало зрозуміло, що всі червоні лінії вже пройдено і що політичної та репутаційної ціни для режиму [для президента РФ Володимира] Путіна більше немає. Отже, того, що раніше стримувало Путіна, щоб закінчити замах на Олексія, цього теж немає. По-друге, тому що Олексій мав стати найгучнішим і найвиднішим опонентом війни, щоб її закінчити якнайшвидше", сказав Грозєв.
Він стверджує, що Путін також був у курсі схеми обміну утримуваними особами, яку готували. Головною метою президента РФ було отримати засудженого в Німеччині офіцера спецпризначення Федеральної служби безпеки РФ Вадима Красікова, якого засуджено в Німеччині за вбивство 2019 року чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі.
"Коли я дивився інтерв'ю [Путіна американському журналісту Такеру Карлсону] я вже знав те, що зараз тобі розповідаю. Я взагалі дивився на нього і думав, наскільки він злий на те, що йому нахабно запропонували Навального в обмін на Красікова. Він звертався безпосередньо до американців, яких Путін реально вважає власниками Німеччини", розповів Грозєв.
"Моральна математика", яка змусила Навального повернутися до початку повномасштабного вторгнення в Україну, змінилася.
"Ми почали будувати дуже багатосторонню угоду, у якій брало участь багато країн. Де, з одного боку, Росія мала звільнити американських громадян, яких побільшало під час нашого проєкту, тому що вони заарештували нашого колегу [журналіста американського видання The Wall Street Journal] Евана Гершковича. Але й політв'язнів певну кількість практично намагалися [обміняти всіх] на всіх. Але для цього треба було знайти таку саму кількість злочинців, убивць або просто російських шпигунів, які сидять у західних в'язницях... Вони сидять у різних країнах в Америці, у Європі, Польщі, Норвегії, Бразилії, ми створили якийсь список для обміну. Дуже сподівалися, що він стане списком для реального обміну. Й оптимізм за день до вбивства був дуже високим, але наступного ранку ми дізналися цю сумну звістку", описав розвиток подій керівник Bellingcat.
