У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть. Економіка ВПК Європи: більші витрати НАТО не гарантують зміцнення збройних сил Одна з ключових домовленостей у Північноатлантичному альянсі — збільшити оборонні витрати країн-учасників до 5% від їхнього ВВП до 2035 р. — заякорила увагу на самому цьому факті, адже потенційно йдеться про додаткову суму у понад трильйон євро (у 2024 р., за цільового показника 2% ВВП, США витратили на оборону $755 млрд, а решта країн НАТО — $430 млрд). Однак навіть якщо залишити за дужками реалістичність цього плану, постає питання: а чи спрацює такий підхід? Річ у тім, що справжньою метою НАТО має бути не витрачання якомога більше грошей, а зміцнення оборонного потенціалу і злагодження військ для стримування Росії. Оновлений KPI з фокусом на витратах, може, навпаки, послабити альянс, відволікаючи його від підвищення бойової ефективності та інтеграції європейських збройних сил.
Таку думку обґрунтовує директор програми "Європа, Росія та Євразія" в Центрі стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Макс Бергманн. Він нагадує, що станом на зараз сукупна ефективність європейських збройних сил значно нижча за суму їхніх складових. Ключова проблема в тому, що оборонні бюджети на континенті розпорошені між трьома десятками національних ВПК, тому з огляду на різнобій в номенклатурі обладнання "важко уявити" спільне розгортання військ та ефективні бойові операції. Утім, більше фінансування не обов´язково означає адекватне нарощення потенціалу. За гіршого сценарію, як пояснює у блозі на Phillips’s Newsletter наукова співробітниця Chatham House і CEPA Мінна Оландер, всі європейські країни поспішатимуть витрачати кошти на одне й те саме обладнання та конкуруватимуть на ринку. Відповідно, витрати, наздоганяючи вищі ціни, справді зростатимуть, а реальні потужності — не факт. Що ж пропонують експерти? Макс Бергманн радить НАТО замість бстрактних цілей щодо витрат зосередитися на конкретних завданнях та інтеграції військ. Наприклад, країни південного флангу в Європі могли б взяти на себе витрати з обслуговування спільного боргу ЄС на оборону для фінансування великомасштабних закупівель.
Такі ж держави, як Італія та Іспанія, що мають значні людські ресурси (160 тис. і 120 тис. військовослужбовців), могли б розгорнути їх для захисту східного флангу НАТО. Ну а країни, які не бажають збільшувати витрати на оборону, могли б взяти на себе більшу роль у підтримці України. Своєю чергою Мінна Оландер бачить ключ до ефективності оборонних витрат у скоординованості, раціоналізації європейського ОПК і закупівлі місцевої продукції. На її думку, цьому сприятиме напрацьований в ЄС новий регламент EDIP (Європейська програма оборонної промисловості). Важливо, що співпраця з оборонною промисловістю України та її розбудова займають чільне місце в EDIP. Крім того, Військовий штаб ЄС вже визначив сім пріоритетних напрямків розвитку військового потенціалу: повітряна та протиракетна оборона; артсистеми; боєприпаси та ракети; дрони та антидронові системи; військова мобільність; ШІ, квантова, кібер- та електронна війна, а також стратегічні засоби та захист критичної інфраструктури. Оландер також звертає увагу на космос. Через ненадійність США Європі треба якомога швидше набути автономності в цій сфері.
Уже відомо, зокрема, що у фінської компанії закуплять супутники SAR, а Швеція і Німеччина співпрацюють і співпрацюватимуть з Україною в галузі супутникового зв´язку. Стрибки продуктивності: чому 2% компаній змінюють світ В умовах обмежених ресурсів, щоб збільшити добробут — потрібно підвищити продуктивність. Це похідна від оптимізації робочих процесів, рівня освіти і технологічного розвитку. Але як відбувається технологічний прогрес? Поширена думка, що безліч дрібних покращень, які повільно просочуються від лідерів до інших компаній, виливаються у збільшення продуктивності та економічне зростання. Однак нове дослідження McKinsey Intitute перевертає це уявлення. Виявляється, що продуктивність зростає потужними вибухами (powerful bursts), коли компанії знаходять нові способи створення та масштабування цінності. І рушієм цього процесу є невелика група лідерів, яких аналітики назвали "видатними компаніями" (standouts). Дослідження охопило 8300 великих фірм у чотирьох ключових секторах (роздрібна торгівля, автомобілебудування та аерокосмічна промисловість, подорожі та логістика,
а також комп'ютери та електроніка) у Німеччині, Великій Британії та США в період з 2011 по 2019 рр. Згідно з методологією, standouts — це компанії, які додали принаймні один базисний пункт до зростання продуктивності своєї національної вибірки. У середньому по трьох країнах лише 2% компаній (standouts) були відповідальні за 63% національного приросту продуктивності. До речі, є й stragglers — фірми, що вповільнюють продуктивність, але їхня кількість ще менша. На діаграмі нижче показано приріст і втрату продуктивність протягом 2010-х рр. за галузями у США, Великій Британії та Німеччині: Важливий інсайт: продуктивність зростає не так за рахунок підвищення ефективності, як завдяки стратегічним змінам. Тобто компанії-лідери створюють нову цінність, а не лише оптимізують наявні процеси. Ось кілька з численних прикладів: Apple і масштабування мобільного інтернету. Компанія Стіва Джобса, випустивши iPhone, не просто запропонувала новий телефон, а змінила спосіб взаємодії мільярдів людей зі світом — через екосистему: App Store, сервіси, інтеграцію з іншими пристроями.
Попит на мобільний інтернет сягнув безпрецедентних рівнів. Це було не поліпшення наявних телефонів, а саме створення нової цінності та бізнес-моделі, що спричинило величезний стрибок продуктивності, який відчули як розробники додатків, так і користувачі цифрових послуг.Amazon і електронна комерція. Компанія Джефа Безоса стала не просто продавати товари онлайн, а кардинально змінила очікування споживачів щодо швидкості доставки, асортименту та зручності. Інвестиції у логістику, складські комплекси, а потім і створення Amazon Web Services (AWS) — хмарної інфраструктури, яка стала основою для тисяч інших бізнесів, — приклад стратегічної трансформації портфеля та масштабування нових бізнес-моделей. AWS дозволила фірмам будь-якого розміру отримати доступ до обчислювальних потужностей, якими раніше могли користуватися лише гіганти, підвищуючи продуктивність усього цифрового ландшафту. Цей зразок як standouts використовують внутрішню інновацію для створення цінності за межами своїх початкових ринків.United Airlines і трансформація подорожей. Під час пандемії американський перевізник зосередилася на модернізації флоту,
покращенні цифрових платформ для бронювання та обслуговування клієнтів, а також на оптимізації маршрутів. Це була не звичайна спроба заповнити більше місць у літаку, а побудова масштабу та мережевих ефектів через ефективне поєднання маршрутів та підвищення якості обслуговування. Приклади ілюструють, що "потужні вибухи" продуктивності, про які говорить у McKinsey, походять не від дрібних, спорадичних покращень, а від сміливих, далекоглядних стратегічних рішень. Вони змінюють правила гри, трансформують цілі галузі та створюють нові джерела цінності. "Прогрес у продуктивності визначається радше кількома компаніями, що пройшли милю, ніж багатьма фірмами, що просунулися на дюйм. Окремі фірми можуть зрушити планку продуктивності для цілих економік", — підсумовують автори дослідження. Від Saudi Aramco до Pemex: від чого залежить прибутковість нафтових гігантів Серед економістів панує думка, що надмірна роль держави в управлінні національною економікою може призвести до катастрофи (Радянський Союз, Куба і Венесуела), хоча й замала присутність — ускладнює стимулювання сукупного попиту,
стримування інфляції тощо. А реальність така, що безліч державних підприємств та націоналізованих компаній конкурують з приватними гравцями. І найпомітніше це в капіталомісткому енергетичному секторі, де чимало найбільших нафтогазових компаній — від Saudi Aramco до бразильської Petrobras — контролюються урядами. На свіжій інфографіці від Voronoi найбільші нафтові компанії (як приватні, так і державні) розміщені згідно з їхніми доходами (війсь Y) та рентабельністю активів (вісь X) у 2024 р. Останній показник — це або ROA, або відношення чистого прибутку до вартості активів, який демонструє, наскільки ефективно компанія їх використовує. Як бачимо, з великим відривом в обох вимірах (у правому верхньому кутку графіка) опинився саудівський нафтовий гігант. Державні YPF (Аргентина) і Ecopetrol (Колумбія) також напрацьовують високі прибутки з огляду на розмір їхніх активів. Утім, те саме можна сказати й про американські приватні Shevron і Marathon Petroleum. Зверніть увагу, що British Petrolium, попри високі доходи, балансує на межі прибутковості. Але найгіріші справи у двох державних компаній — мексиканської Pemex та перуанської Petroperú,
які взагалі є глибоко збитковими. Проблема держкомпаній частково полягає в тому, що уряди змушують їх дотримуватися тенденцій, які не відповідають ринковій логіці. У випадку з мексиканською Pemex (яка разом з перуанською Petroperú вважається найбільшим боржником серед нафтових компаній світу) понад половина річних доходів йде на податки і роялті. Це добре для державного бюджету, але не для фінансового стану самої компанії. А бразильська Petrobras, яка на цей час показує гарні результати (понад 4% ROA), пройшла складні часи раніше, коли мала штучно утримувати внутрішні ціни на газ на низькому рівні, щоб уберегти уряд Бразилії від гніву потужної профспілки водіїв вантажівок. Отже, одна з ключових галузей світу показує, що втрата прибутковості хоч і є підвищеним ризиком для державних компаній, але не їхньою "родовою ознакою". Успіх залежить від конкретних ринкових умов (включно з собівартістю видобутку) і вимог, які встановлює уряд. А статус "приватна власність" також не є самоціллю. Згадаймо, що країни Близького Сходу — Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ — почали шлях до багатства з націоналізації нафтових потужностей у 70-х рр.
XX ст. Економіка прогнозу погоди: ШІ кидає виклик "фізиці" Що може бути легше, ніж подивитися прогноз погоди. На сьогодні. На завтра. На тиждень… Як і всі прогнози, вони будуть неідеальними, але досить вірогідними, щоб покладатися на ці дані. Мало хто замислюється, що все було геть по-іншому ще в середині минулого століття. Так, семиденний прогноз сьогодні приблизно такий самий точний, як триденний — у 1980-х і значно кращий, ніж одноденний — у 1940-х. З того часу метеорологи набрали високий темп: кожні 10 років спроможність робити точні прогнози збільшується на 24 год. Не менш вражаючий і економічний ефект: Bloomberg наводить результати одного з досліджень, за яким точні прогнози погоди лише в США щороку приносять $31,5 млрд вигоди за витрат $5,1 млрд. За іншими розрахунками, Метеорологічне бюро Великої Британії принесе економіці Великої Братинії $75 млрд за десятиліття (2024–2033 рр). Такому прогресу ми завдячуємо традиційним фізичним моделям прогнозування. Але на горизонті метеорології з'являється нова хвиля: моделі прогнозування на основі машинного навчання,
розроблені гігантами світового бізнесу. Чим вони відрізняються і чи будуть точнішими, з´ясовує BBC. Отже, прогнозування погоди стає великим бізнесом, який хочуть розділити сучасні техногіганти, серед них — Google (GraphCast), ECMWF (AIFS), Microsoft (Aurora), Nvidia (FourCastNet), Huawei (Pangu-Weather). Але чим відрізняються традиційний підхід та використання ШІ-моделей? Традиційні фізичні моделі формують прогнози на найпотужніших і дорогих суперкомп'ютерах. Планета ділиться на мільйони "квадратів" (розміром, наприклад, 10–28 кв. км), до яких суперкомп'ютер застосовує відомі закони фізики (аналізуючи рух повітря, тиск, вологість тощо) та обчислює зміни в параметрах на базі сотень мільярдів погодних спостережень. Щоправда, локальні явища, як-от зливи, не завжди можна передбачити. Моделі на основі машинного навчання (ШІ-моделі) не "знають" законів фізики, але вони навчаються, аналізуючи величезні обсяги метеорологічні дані за останні 40 років. Знайдені закономірності і зв'язки між минулими умовами та їхнім подальшим розвитком дозволяють робити прогнози. Головна перевага — швидкість:
ШІ-моделі спрацьовують за хвилину на звичайному ноутбуці (замість годин на суперкомп´ютерах). Деякі ШІ-моделі (GraphCast, AIFS, Aurora) вже перевершують традиційні за точністю прогнозування атмосферного тиску. Вони добре "бачать" масштабні явищами на шість днів вперед. Однак можуть поступатися у прогнозуванні деталей, як-от окремі зливи або сила ураганів. Також є питання до їхньої ефективності у прогнозуванні рідкісних подій (як-от виверження вулканів), бо тут історичні навчальні данні можуть виявитися нерелевантними. Також через це ШІ гірше прогнозуватиме погоду у змінених кліматичних умовах. Щоправда, у 10-денній перспективі жодна з моделей — ШІ або традиційна — поки що не може робити корисні прогнози. Очевидний висновок, що обидва методи прогнозування можуть застосовуватися разом, підсилюючи один одного. Так, сьогодні ШІ-моделі часто використовують "початкове положення атмосфери" з традиційних моделей. Професор Кірстін Дейл з Метеорологічного бюро Великої Британії вважає, що за п'ять років ми побачимо гібридний підхід: традиційні та ШІ-моделі працюватимуть паралельно та створюватимуть надлокальні,
точні та швидкі прогнози. Це обіцяє революцію у реагуванні погоду — з величезними економічними та соціальними вигодами. Мільйони мух: як працює нова бізнес-модель переробки сміття У світі набуває популярності бізнес-модель, яка поєднує утилізацію сміття з виробництвом органічних добрив, кормів та навіть фарб. І все завдяки мухам, точніше мільйонам їхніх прожерливих личинок. Річ у тім, що ці комахи, особливо в перші дні життя, з відмінним апетитом поїдають харчові відходи. Отут і відбувається, так би мовити, нарощення продуктивності. Випорожнення личинок мух (фрас) стають цінним органічним добривом. А самих відгодованих та багатих на білок личинок ще до того, як вони перетворяться на мух, продають на виробництво кормів для тварин та навіть як сировину для промислових товарів, як-от фарби чи клеї. До того ж переробка органічних відходів у такий спосіб зменшує викиди в атмосферу метану (що завжди відбувається на звалищах, де гниють тонни зіпсованих продуктів). Наприклад, готелі чи житлові комплекси укладають прямі контракти з фермерами, які вирощують личинок.
Однак лише поодинокі муніципалітети наважується випробувати такий підхід. Прикладом є експеримент з переробки харчових відходів Сіднея за допомогою личинок мух місцевою компанією Goterra. Але справжній бізнес розгортається у столиці Латвії. З початку 2025 р. компанія Energesman з Вільнюса стала одним з піонерів у впровадженні цієї моделі на муніципальному рівні, взявшись за переробку харчових відходів міста і частини агломерації, пише BBC. Energesman навіть не стягує плату за послугу, адже передбачається, що бізнес буде монетизуватися через перетворення самих личинок на джерела доходу. Звісно, для цього доведеться в рази збільшити обсяги роздільного збору: станом на зараз у Вільнюсі акумулюється лише 2,7 тис. т харчових відходів зі 40 тис. т побутового сміття. Тож Energesman почала з інформаційної кампанії за популяризацію збору харчових відходів і навіть роздала для цього мешканцям спеціальні пакети. В компанії упевнені в успіху і в 2026 р. планують довести обсяги переробки до 12 тис. т. Позаяк для міста ця послуга безкоштовна, Вільнюс може потенційно зекономити мільйони євро.
Як відбувається переробка в деталях? На заводі Energesman утримується близько 6 млн мух, які спарюються кожні шість годин і відкладають сотні яєць. Таким чином на місяць є три мільйони личинок, що можуть споживати понад 11 т харчових відходів у перші дні життя. Як зазначалося вище, ці багаті на білок личинки перетворюються на протеїнові продукти для корму тварин або йдуть на переробку у промисловості (наприклад, як інгредієнт для фарб, клеїв, абажурів та чохлів для меблів), ну а їхні випорожнення використовуються як добриво. До речі, Energesman уже налагодила співпрацю з гравцями Energesman вже налагодив співпрацю з партнерами з компаніями лакофарбової, клейової та меблевої індустрії. Утім, успіх такої справи не гарантовано. Крім очевидних бізнесових викликів, є й законодавчі. Так, попит на продукцію інноваційного заводу від початку обмежений, бо правила ЄС забороняють використання личинок, вирощених на кухонних відходах, у харчових продуктах для людей (через ризик перехресного забруднення м'ясними та рибними рештками).
