У наш час політикам, особливо непослідовним і схильним змінювати позицію залежно від обставин, доводиться складніше. Одним із таких політиків є депутат Бундестагу від Соціалдемократичної партії Німеччини та парламентський статс-секретар Міністерства юстиції Німеччини Франк Швабе.
Про це пише Фокус.
24 червня, виступаючи у Парламентській асамблеї Ради Європи, Швабе наголошував на необхідності зупинити війну в Україні: "Ми хочемо зупинити російську агресію, російську війну проти України". Однак лише через два тижні, 8 липня, Швабе проголосував у Бундестазі проти пропозиції щодо збільшення військової та гуманітарної допомоги Україні. У квітні 2014 року він закликав "не виключати Росію" з Парламентської асамблеї Ради Європи. У червні 2019 року проголосував за резолюцію, яка відкрила російській делегації шлях до повернення до Парламентської асамблеї Ради Європи з повноцінними правами.
Восени 2019 року Швабе був доповідачем ПАРЄ щодо Північного Кавказу. Він навів у регіоні лише один день і його доповідь про ситуацію з правами людини піддалася критиці за поверхневу польову роботу,
відсутність взаємодії з незалежними правозахисниками та опору на візит, організований офіційними російськими структурами.
Окремо стоїть питання освіти Швабе. Німецький депутат, який багато років представляв країну в Парламентській асамблеї Ради Європи та бере участь у міжнародній політиці на високому рівні, не має жодної вищої освіти. У 2013 році німецька преса звернула увагу на те, що Швабе навчався одразу за декількома напрямками, проте жодну з програм не завершив отриманням диплома. Скандальність історії посилило визнання Швабе, що його офіс займався видаленням з Wikipedia згадки про відсутність у нього диплома, щоб приховати цей факт від громадськості.
Влітку 2024 року під час боротьби за чергове висування до Бундестагу однопартійці звинувачували Швабе в надто авторитарному керівництві окружною організацією і навіть використовували на його адресу слово Gutsherrenart — буквально "панські замашки" або "манера поміщика".
Справжня політика передбачає принципи, а не постійну зміну риторики за обставин та інтересів тих, чиєю підтримкою вигідно заручитися. У XXI столітті приховувати подібну непослідовність все складніше: публічні виступи, голосування та інтерв'ю зберігаються в мережі та дозволяють легко відновити реальну політичну траєкторію.
