Правозахисники наполягають: сотні білоруських політичних в’язнів досі залишаються за ґратами. На їхню думку, Вашингтон, який обмінює звільнення незаконно ув’язнених на послаблення західних санкцій, сприяє появі в Білорусі нових політв’язнів. Джон Коул в інтерв’ю журналісту Радіо Свобода Артему Радигіну розповів про потепління у відносинах між Вашингтоном і Мінськом після повернення Дональда Трампа до Білого дому в січні 2025 року, а також про подальший розвиток дипломатичних відносин.
Інтерв’ю відбулося після нового раунду переговорів Коула з Лукашенком у Мінську. 16 вересня білоруська влада звільнила 25 ув’язнених, а Вашингтон погодився зняти санкції з двох білоруських підприємств – «Лакафарба» і «Беллеспаперапрам». Коул назвав домовленість проміжною і заявив, що переговори про подальші звільнення тривають.
– У березні були звільнені 250 білоруських політв’язнів, а цього разу – лише 25. Чудово, що 25 людей вийшли з в’язниці, але все ж дуже цікаво, що сталося. Чому кількість звільнених зменшилася?
– Загалом було звільнено від 800 до 900 ув’язнених, іноді за один раз звільняли 150 людей,
а іноді – 14. Я звільняю стільки людей, скільки вдається звільнити на цей момент. Очікується, що в межах останніх переговорів, які ще тривають, у найближчому майбутньому нам вдасться домогтися звільнення ще понад ста людей, і ми це зробимо... сподіваюся, приблизно через місяць.
– Які питання потрібно вирішити, щоб це стало реальністю?
– У минулому ми знімали деякі санкції, щоб домогтися звільнення людей, і тепер нам потрібно переконатися, що банки та компанії у Сполучених Штатах розуміють, що означає зняття санкцій, тобто що в принципі можна вести бізнес у цій сфері. Нам потрібно повернутися до цього питання і дещо тут упорядкувати.
У березні після переговорів Коула з Лукашенком білоруська влада звільнила 250 політичних в’язнів. У відповідь США скасували санкції проти Міністерства фінансів Білорусі, «Белінвестбанку» та Банку розвитку Білорусі, а також заявили про остаточне врегулювання питання санкцій щодо білоруського калію.
– Лідерка білоруської опозиції у вигнанні Світлана Тихановська стверджує, що Лукашенко «продає» ув’язнених, щоб домогтися зняття санкцій. Виходить, що ці угоди, які забезпечують зняття санкцій, спонукають Лукашенка заарештовувати якомога більше людей, щоб йому було кого обмінювати на послаблення санкцій?
Якщо Лукашенко обмінює політв’язнів на послаблення санкцій, мене це влаштовує, тому що саме я дивлюся в очі звільненим і бачу, що для них означає свобода
– Не знаю... Усі, з ким я розмовляю, називають різну кількість людей, яких зараз заарештовують. Я не знаю, яка реальна цифра. Але якщо Лукашенко обмінює політв’язнів на послаблення санкцій, мене це влаштовує, тому що саме я дивлюся в очі звільненим і бачу, що для них означає свобода. Для мене це набагато важливіше за якісь політичні питання, які можуть хвилювати людей з боку. Моє завдання і завдання Сполучених Штатів – гуманітарне: допомагати людям. Якщо мені вдається звільнити 25 людей – чудово. Якщо вдається звільнити 200 – теж чудово. Саме так ми на це дивимося. У Світлани може бути своя думка, а в мене – своя.
Дані правозахисників підтверджують, що звільнення великих груп ув’язнених не припинило політичних репресій. Центр «Вясна» повідомив що після березневого звільнення 250 людей ще 362 людини були визнані політичними в’язнями. Станом на середину вересня правозахисники нараховували 912 людей, які перебували за ґратами з політичних мотивів.
Лукашенко водночас заявляє, що політичних переслідувань у Білорусі немає.
– А як на це дивиться Лукашенко? Він не визнає, що звільнені завдяки вашому посередництву люди є політичними в’язнями. Як ви йому на це відповіли?
– Я називаю їх політичними в’язнями. Якщо він хоче, щоб я називав їх кроликами, аби тільки він погодився їх звільнити, – будь ласка, мені байдуже. Якщо він вважає, що це не політичні в’язні, нехай так і вважає. Я просто знаю, що це люди. Для мене вся ця термінологія справді не має значення. Для інших вона може бути важливою, але для мене – ні.
– Чи мають ваші візити до Білорусі якісь інші цілі, окрім звільнення політв’язнів?
Було б краще, якби Білорусь підтримувала добрі відносини з рештою світу
– Так, звісно. Йдеться не лише про політичних в’язнів. Ще одна мета – домогтися, щоб білоруська влада поводилася краще, ніж, на мою думку, вона поводилася щодо деяких своїх сусідів, щоб ми могли повернути Білорусь до спільноти держав. І вони з цим погоджуються. Останні півтора року ми просуваємося буквально по дюйму – і, думаю, прогрес є. Але Лукашенко залишається на чолі країни і в нього є союзник – Путін,
тож усе складно. Але я думаю, що було б краще, якби Білорусь підтримувала добрі відносини з рештою світу. Як мені здається, вони намагаються це зробити.
– Звідки у вас упевненість, що Білорусь можна успішно реінтегрувати у спільноту держав?
– Вони намагаються це зробити, все рухається в цьому напрямку. Я не те, щоб упевнений, але в нас є прогрес. Тому я думаю, що ми рухаємося у правильному напрямку. Завтра нічого не зміниться, це процес. Головний союзник Лукашенка – Росія, Білорусь – один із небагатьох союзників, які є у Росії. Їм самим доведеться з цим розбиратися, не мені.
– Ви раніше згадували, що хочете спочатку врегулювати питання з Білоруссю, а вже потім зайнятися Росією. Яким буде ваш підхід до Кремля?
– Я можу займатися і тим, і іншим. Я продовжу те, чим займаюся в Білорусі. Крім того, я розмовляв із
