Про це пише видання CNN.Business у матеріалі North Korea might be making millions — and breaking sanctions — selling sand. Yes, sand. У Вашингтонському центрі перспективних оборонних досліджень, некомерційної організації, яка аналізує і досліджує проблеми безпеки з використанням великих даних, стежать за трафіком у водах Північної Кореї і за її межами в Північно-Східній Азії. Вони роблять це через звинувачення в продажу вугілля та інших цінних товарів, іноді в дуже великих кількостях, які були висунуті Пхеньяну. Відзначається, що КНДР веде торгівлю у відкритому морі, щоб обійти митницю і санкції ООН. Замість того, щоб переміщати товари в порт перед торгівлею, північнокорейці нібито просто переміщують їх з одного корабля на інший у морі та брешуть про їх походження. «Безневинний» обман Аналітики центру виявили величезну операцію за участю 279 кораблів, які, ймовірно, обходили міжнародні санкції щодо Північної Кореї. Її орієнтовна вартість склала мільйони доларів. Ці кораблі не використовувалися для продажу зброї, наркотиків, контрафактної готівки або видів тварин — злочинів,
якими КНДР відома у всьому світі. Вони навіть не перевозили вугілля — найприбутковіший товар Пхеньяну. Їх використовували для видобутку і транспортування піску. Це може виглядати безневинно, однак згідно із санкціями ООН від 2017 року, Північній Кореї заборонено експортувати землю і камінь. Тому торгівля північнокорейським піском є порушенням міжнародного права. Незважаючи на санкційні заходи, КНДР в 2019 році заробила не менше $22 мільйонів на експорті піску, говориться в звіті ООН. Розвідка стверджує, що Пхеньян продав один мільйон тонн піску за кордон з травня 2019 року до кінця року. Збираючи докази Аналітики центру помітили закономірність: всі судна, які з’являлися у водах Північної Кореї, мали зв’язок з Китаєм. Деякі з них ходили під китайськими прапорами, у інших були китайські назви. Подібні передачі зазвичай здійснюють судна, зареєстровані в невеликих країнах, де регулювання є дешевим, а контроль нездійсненним — судна, що ходять під так званим зручним прапором. На супутникових знімках, які отримали експерти, були видні сліди піску під безліччю барж і земснарядів,
які свідчать про підводний видобуток у північнокорейських водах. «Ми виявили безліч записів з початку 90-х років до теперішнього часу, що вказують на те, що Північна Корея завжди експортувала пісок в багато сусідні країни, це не є нововведенням», — заявив один з аналітиків центру.
Кораблі біля узбережжя КНДР / Фото: C4ADS Цивілізація на піску Сучасна цивілізація побудована на різних видах піску. Це ключовий компонент у бетоні, склі і навіть процесорах, які живлять наші електронні пристрої. Людство використовує близько 50 мільярдів тонн піску на рік — більше, ніж будь-який інший природний ресурс на планеті, крім води. Його запас може здатися безмежним, але його видобуток також може мати екологічні наслідки. Пхеньян, ймовірно, добре заробив на торгівлі піском протягом багатьох років. У 2008 році Північна Корея продала Південній Кореї піску на суму 73,35 мільйона доларів, хоча незабаром після цього Південна Корея припинила його купувати. Але на кордоні з КНДР є ще важливіший клієнт: Китай, найненаситніший споживач піску в світі. У 2011−2013 роках Пекін використовував більше бетону,
ніж США за все 20-е століття. Хоча будівельний бум сьогодні сповільнився в порівнянні з його піком, Китай все ще використовує більше бетону, ніж увесь інший світ в цілому. Хто і чому Аналітики не знають, що сталося з мільйоном тонн піску після того, як він був відправлений в різні китайські порти по всьому узбережжю країни. Контрабанда піску є однією з основних проблем у Китаї. Пекін досі заперечував звинувачення в будь-яких порушеннях, коли мова заходила про північнокорейську операцію. Міністерство закордонних справ Китаю заявило в заяві для CNN, що країна «завжди виконувала свої міжнародні зобов’язання» і дотримується санкцій ООН. У доповіді ООН Китай відповів на ці звинувачення, заявивши, що країна «надає великого значення доказам, наданим групою в зв’язку з контрабандою піску», але що влада країни «не змогла підтвердити, що пісок був перевезений в китайські порти». Північна Корея публічно не відповіла на ці конкретні звинувачення, але часто називає санкції «ворожими актами» і ставить під сумнів їх законність. Крім того, досі неясно, хто викопував пісок і навіщо вони це робили.
Жодне з 279 суден, які брали участь у схемі, не мало номера IMO — унікального ідентифікатора, прив’язаного до пристрою стеження на борту. Судна, спіймані без них або ті, що приховують їх, часто позбавляються реєстрації в своїх рідних країнах, що робить майже неможливим вхід у порт. Але без номерів IMO важко прив’язати ці судна до конкретних компаній або людей. Запитання «чому» має кілька можливих відповідей. Цілком можливо, що КНДР продала права на днопоглиблювальні роботи китайській компанії. Але є й інший варіант: Пхеньян був менше зацікавлений у самому піску і замість цього хотів поглибити або розширити порт Хеджу. Північна Корея могла укласти контракт з компанією з флотом кораблів, що базуються в Китаї, щоб зробити днопоглиблювальні роботи і дозволити їм залишити пісок як оплату. Як зазначив один з аналітиків, він все ще здивований, що операція так довго трималася в секреті, незважаючи на те, що в ній брало участь так багато кораблів — і, можливо, людей. «Це один з найунікальніших випадків ухилення Північної Кореї від санкцій, які ми бачили. Ми все ще здивовані», — говорить він.
