Якщо ескалація напруженості між США і Китаєм ще не викликає у вас занепокоєння, значить, ви не звертали на це уваги.
Будь-який конфлікт між двома наддержавами призведе до неймовірних руйнувань - якщо не фізичних, то хоча б економічних. І не забувайте: і Китай, і США мають ядерні арсенали.
У нашому світі, оточеному Covid, зараз відбувається багато всього. Але війна залишається всюдисущою небезпекою. Антагонізм між США і Китаєм - лише один із приводів для занепокоєння. Інший приклад - розірвані відносини між США і Іраном.
Рік тому ці країни небезпечно наблизилися до повномасштабної війни. Після того, як сили, підтримувані Тегераном, запустили кілька ракет по військовій базі в Іраку, де розміщуються американські війська, Вашингтон прийняв відповідні заходи, убивши іранського генерал-майора Касема Сулеймані недалеко від аеропорту Багдада. У відповідь Іран випустив ракети по іракським військово-повітряних базам, на яких розміщені війська США.
На щастя, більш прохолодні голови взяли верх, і обидві сторони відійшли від краю прірви. Але напруженість між США і Іраном залишається високою.
Наступного разу американцям може не пощастити.
Ворожнеча між Тегераном і Вашингтоном виникає з багатьох джерел. Однак одна з найближчих причин виникає з одностороннього рішення адміністрації Трампа вийти зі Спільного всеосяжного плану дій, так званої ядерної угоди з Іраном, в рамках грубої кампанії «максимального тиску».
Ця кампанія безнадійно провалилася, і в якості обнадійливого знака адміністрація Байдена заявила про свою зацікавленість в повторному приєднанні до СВПД. Шлях від прагнення до успіху, ймовірно, буде важким. Але зусилля необхідно.
На жаль, залежність адміністрації Трампа від примусу у відносинах з Тегераном укладається в традицію американського державного управління, яка з'явилася задовго до самого Трампа. Після Другої світової війни, і особливо після закінчення холодної війни, низка адміністрацій, як демократичних, так і республіканських, зробила вибір на користь сили, явної та прихованої, прямої або через посередників, щоб зміцнити глобальну перевагу США.
Трамп відродив запальне гасло «Америка перш за все». Але утримання Америки на першому місці будь-якими необхідними засобами визначає наскрізну лінію політики США на кілька десятиліть назад.
Оцінка цього підходу і оцінка його витрат стали невідкладним завданням.
У знаменитій промові держсекретар Джон Квінсі Адамс, син президента, якому судилося зайняти Білий дім, застеріг американців від спокуси відправитися «за кордон в пошуках монстрів, яких потрібно знищити».
Задоволення цієї спокуси, на думку Адамса, означало ризикувати залучити Сполучені Штати, «за межами можливостей отримання», в усі війни інтересів і інтриг, особистої жадібності, заздрості і амбіцій, які приймають кольори і узурпують стандарти свободи".
Це точно описує ситуацію, в якій знаходяться сьогодні Сполучені Штати, які загрузли в безглуздих «вічних війнах», підтримуючи більше 800 іноземних баз, прагнучи стримати зростання Китаю за допомогою військового залякування і витрачаючи приблизно трильйон доларів на рік на те, що широко називається національною безпекою, навіть незважаючи на те, що сотні тисяч американців страждають від хвороб. Щось радикально не так з пануючими уявленнями про безпеку.
Прийшов час змін. Америці потрібна політика, що робить упор на дипломатію, що сприяє мирному співіснуванню і розглядає військове втручання як дійсно крайній варіант.
Президент Дуайт Ейзенхауер одного разу попередив про небезпеку «військово-промислового комплексу». Простіше кажучи, оборонна промисловість - це великий бізнес. Це приносить багато грошей і створює робочі місця, що, в свою чергу, сприяє зростанню лобістської влади.
Оборонна промисловість - не єдина компанія, що впливає на Вашингтон. Є також багато іноземних держав, які підтримують статус-кво, тому що це вигідно їх власним політичним інтересам в їх відповідних регіонах. У обох груп є величезні ресурси для поширення і посилення впливу. Занадто часто результатом стають непотрібні конфлікти або напруженість з країнами - від Куби до Лівії, від Іраку до Ірану, - що не становлять значної загрози для американського народу.
Канадський мільярдер Френк Джустра і американський аналітик Ендрю Басевіч
