За кордоном

Зустріч Байдена та Цзиньпіна: Чи справді США зрадили Тайвань

16 лис•depo.ua

Сам факт проведення вчорашнього віртуального саміту між США та Китаєм, рівно як і узгоджена перед тим між двома країнами кліматична угода, стали для більшості спостерігачів несподіванкою.

Тим більшою несподіванкою був той факт, що на початку розмови обидва лідери, стосунки між якими коливаються від роздратованого нейтралітету до холодної економічної війни, обмінялися компліментами, Цзиньпін назвав Байдена "мій давній друг" та заявив про необхідність покращувати комунікацію та співпрацю.

Втім, подальша розмова між лідерами двох світових наддержав, яка тривала без малого чотири години, продемонструвала, що компліментами і закликами справа не обмежиться. Оскільки обидва учасники озвучили ряд жорстких тез стосовно опонентів.

Зокрема, щодо давніх і жорстких суперечок у сфері торгівлі, Байден наголосив на "необхідності захистити американських працівників і промисловість від несправедливої торговельної та економічної практики КНР". У відповідь на що почув від співбесідника, що США повинні припинити "зловживання концепцією національної безпеки для пригнічення китайських компаній".

Байден також вкрай несхвально прокоментував дії Китаю в Синьцзяні, Тибеті та Гонконгу.

А ключовим предметом для суперечок, цілком сподівано, став Тайвань. І якщо у питаннях торгівлі та прав людини Байден частіше критикував Цзиньпіна, то в цьому питанні навпаки, більш жорстко була налаштована китайська сторона. Зокрема, генсек КПК попередив Байдена, що підтримка США незалежності Тайваню схожа на "гру з вогнем... і ті, хто грає з вогнем, можуть попектися".

У відповідь на що Байден підкреслив, що Сполучені Штати залишаються відданими політиці "єдиного Китаю". Яка, до слова, визначає той момент, що США визнають і мають офіційні зв’язки з Китаєм, а не з островом Тайвань, який Китай розглядає як "сепаратистську" провінцію, що її одного дня буде возз’єднано з материком. Слова американського лідера у деяких ЗМІ нарекли "зрадою Байдена". Втім, трактувати таким чином висловлену – і цілком прогнозовану – позицію невірно.

Адже при тому Баден заявив, що "рішуче виступає проти односторонніх зусиль, щоб змінити статус-кво або підірвати мир і стабільність через Тайванську протоку".

Фактично нагадавши китайському лідеру відповідний закон США про відносини з Тайванем, в якому сказано, що Вашингтон повинен допомогти Тайбею захиститися в разі нападу.

У такий спосіб Байден чітко артикулював — США не намагатимуться просувати ідею повної незалежності Тайваню від Китаю. Але й захопити острів китайцям не дозволять. Об'єднання може відбутися тільки за наявності доброї волі обох сторін. Що, зважаючи на теперішню репутацію Китаю в Тайвані, відбудеться дуже-дуже нескоро.

Вочевидь, ключовою для розуміння змісту зустрічі можна вважати наступну заяву Байдена:

"Мені здається, що наша відповідальність як лідерів Китаю та Сполучених Штатів полягає в тому, щоб конкуренція між нашими двома країнами не переросла у конфлікт, навмисний чи ненавмисний. Щоб залишалася просто пряма конкуренція".

Простіше кажучи, у Вашингтоні згодні залишити у підвішеному стані всі наявні політичні суперечки із Китаєм. Допоки Пекін не робить якихось надто рішучих кроків для досягнення своєї геостратегічної вигоди силовим шляхом. Натомість економічна співпраця між країнами може і повинна покращуватись на якихось взаємовигідних засадах.

Цього, насправді, зараз потребують і США, і Китай.

Для України ця історія має одразу два позитивних наслідки. Перший із яких полягає в тому, що суто економічна співпраця Києва з Пекіном не стане причиною конфлікту із західними союзниками. Оскільки і Вашингтон стоїть на подібній позиції. Головне — не заграватись з питаннями, що становлять інтерес у сфері національних інтересів західних країн. Простіше кажучи, продаж зернових до Китаю нікого не турбує, а от продаж авіаційних двигунів — чи заводів з їх виробництва, може спричинити проблеми.

А інший позитивний момент полягає в тому, що Китай, зберігаючи економічну співпрацю зі США і Заходом загалом, буде абсолютно незацікавлений в створенні якихось надміру міцних альянсів з путінською Росією. Яка залишиться для економіки Піднебесної тим, чим була й дотепер — бензозаправкою.

Читайте ще