Виїзд путіна на уклін до свого сюзерена, китайського лідера Сі Цзіньпіна, для зустрічі на саміті ШОС у Самарканді відбувається у жахливій для Кремля атмосфері. По суті, на території Узбекистану можуть бути досягнуті домовленості про остаточну відмову росії від своїх планів навіть на обмежену регіональну гегемонію та повний перехід під китайський васалітет.
Йдеться, зокрема, про демонтаж дисфункціональної структури ОДКБ, яка знаходиться під егідою росіян, але нездатна вживати будь-яких дієвих заходів для підтримки безпеки в зоні своєї відповідальності, пише Telegram-канал «Сито Сократа».
Вражаюче, але Сі Цзіньпін навіть після поразки в серпневій «холодній війні» навколо Тайваню виглядає значно впевненіше, ніж його московський візаві. І це при тому, що китайця «номер один» підтримують далеко не всі в країні. До ХХ з’їзду КПК залишається рівно місяць, і, ясна річ, основна інтрига в тому, чи рулюватиме Сі «новим походом до всебічного будівництва модернізованої соціалістичної держави». Не дарма він уперше за три роки виїхав за межі Китаю. Очевидно, в Самарканді справді станеться щось грандіозне,
здатне компенсувати тайванську гіркоту.
Усвідомивши слабкість своїх позицій у протидії США, Китай вирішив перейти на північний напрямок. У фокусі уваги поглинання знекровленої росії. Китайці посміялися з путінських військових маневрів «Восток-2022» і рапортують Пекіну, що клієнт дозрів. Додатково росіян промацають на спільних навчаннях з патрулювання акваторії АТР.
Як відомо, якщо довго сидіти на березі річки, то рано чи пізно повз нього пропливе труп путіна. Несподівано, на превелику радість китайців, їх агент «тувинець» зробив свою справу навіть швидше, ніж очікувалося. «Другої армії світу» більше не існує, і саме час перейти до реалізації стратегії «великого Китаю». За чутками, Сі дуже сподобалася теза російського пігмею про межі росії, які не закінчуються ніде, і, користуючись чужою іредентистською риторикою, він висунув таємний план великого квазідержавного буфера на півночі для захисту КНР.
Маніпуляції путіністів із «квазіреспубліками» та «превентивною війною» проти України формують ідеальний ґрунт для реанімації проекту «Далекосхідної Республіки». Зрозуміло,
КНР зовні не матиме до цього жодного відношення: місцевий далекосхідний народ має прокинутися «сам».
Повертаючись до питання розпуску ОДКБ, слід виділити одразу низку моментів. Спочатку організація замислювалася Москвою як інструмент втручання у відносини республік Центральної Азії. Так би мовити, для підтримки їхньої стабільності. Але тимчасова січнева інтервенція в Казахстан продемонструвала залежність президента Токаєва від російської військової допомоги. Він різко зажадав відходу ОДКБ з країни. Надалі Казахстан взяв курс на згортання токсичних зв’язків з росією, не став підтримувати «СВО», переключився на зміцнення зв’язків з Китаєм та Туреччиною. Токаєв не тільки витісняє рф з Центральної Азії, приєднався до механізмів США, що блокують обхід санкцій для росіян, але наклав вето на надання ОДКБ військової допомоги Вірменії.
Власне, поточне азербайджано-вірменське військове загострення реально потребує втручання ОДКБ. Єреван юридично має всі підстави просити захисту у російського союзника. Але в росії взагалі немає вільного військового ресурсу. Не відправиш же на допомогу за кордон зеків Пригожина, справді! Кремль зрадив вірмен. Фронда казахів і азербайджанців проти вірменів, що намітилася в ОДКБ, ховає російську організацію, але ситуативно мінімально зберігає обличчя путіну. Про велику НП з перестрілками на кордоні Киргизстану та Таджикистану взагалі мовчать, як про справжню дрібницю.
Отже, у сухому залишку фіксується смерть ОДКБ, Південний Кавказ переходить до Туреччини, а Центральна Азія – до Китаю. Росія перетворюється на комаху, плазуна під ногами Пекіна і готове лизати йому зад. Путін усіх переграв. Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter – посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу
