«Не той великий, хто ніколи не падав, а той великий, хто падав і вставав» (Конфуцій). Справжній воїн – той, хто попри всі випробування може піднятись і знову йти вперед. Днями журналісти видання «РІО-Бердичів» зустрілися з пораненим воїном 26-ї артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича Віктором Саранчуком, який понад два роки стійко веде боротьбу за повернення до повноцінного життя.
Кожний, навіть найменший крок, наближає до метиПовертаючись до попередніх публікацій про сильного духом бердичівлянина Віктора Саранчука нагадаємо: наш мужній земляк 1986-го року народження з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну пішов добровольцем захищати Батьківщину. Восени 2022-го Віктора Саранчука відправили на передову на Донецькому напрямку. І 28 грудня у бою поблизу Бахмута, в селі Богданівці, старший солдат отримав численні вибухові опіки та осколкові поранення: втрату кінцівок обох рук, черепно-мозкову травму, тяжкі ушкодження грудної клітки і ніг, перелом щелепи, розрив барабанних перетинок та осколкові поранення очей. Віктора прооперували у Дніпрі,
згодом – у Київській міській клінічній лікарні №1. Наступний етап – реабілітація в лікарні м. Трускавця. Невдовзі чоловіка перевели до Львова. Ситуація з очима була вкрай критична, про протезування рук тоді не йшлося…
Шістнадцятого травня 2023 року Віктор Саранчук разом з іншими пораненими бійцями вирушив за кордон.
Перебуваючи у Німеччині, в університетській клініці міста Ерланґен, Віктор став користуватися окулярами, згодом – бачити чорно-білі зображення. Частково відновився зір одного ока (друге вже не врятувати). Тамтешні лікарі надали велику допомогу: прооперували одне вухо, боєць отримав сучасні біонічні протези рук. Він може користуватися слуховим апаратом, але ще не звик до нього. Почав непогано чути правим вухом, проте нюх поки що не повернувся… Комфортні умови, турбота медичних працівників та увага українських волонтерів, які підтримували пораненого земляка в Німеччині… Але, як кажуть, у гостях добре, а вдома – краще. Віктор мріяв про той день, коли знову ступить на рідну землю…
Наші лікарі – найкращі!У грудні 2024 року старший солдат 26-ї артилерійської бригади ім.
генерал-хорунжого Романа Дашкевича Віктор Саранчук повернувся до України. Спочатку проходив реабілітацію у військовому госпіталі в Житомирі, нині перебуває в іншому обласному шпиталі. Ми зустрілися в один із днів лютого. Віктор зайшов у палату після процедур і привітався, широко посміхаючись. У шпиталі регулярно відвідує сеанси масажу, соляну кімнату, проходить лікування магнітотерапією та ерготерапією, фахівці займаються з ним лікувальною фізкультурою. Згодом Віктор має отримати дві пари протезів: біонічні та механічні. «У нас – найкращі спеціалісти! – говорить чоловік. – Справжні професіонали: уважні, чуйні та відповідальні. Завжди нетерпляче чекаю на зустріч із ними»
У Житомирі Віктор Саранчук пройшов ВЛК, з часом має отримати статус інвалідності. Друзі-побратими підтримують бійця, телефонують та, коли є можливість, навідуються до нього.
«Той, хто перемагає себе, є наймогутнішим воїном» (Конфуцій)Війна, отримані травми і випробування, поділився бердичівлянин, змінили його не лише зовні, цінності набули інших сенсів, а труднощі загартували волю: «Я багато що починаю по-новому: одягатися, рухатися, їсти. Хочеться за звичкою мчати, швидко пересуватись, адже рух – мій природний стан. Але потрібно бути уважнішим – бачу лише контури, світле і темне».
Віктор не втрачає оптимізму та надії на покращення здоров’я:
«Буду опановувати нові знання, щоб знайти свою нішу та реалізувати себе в якійсь справі. Не можна марнувати час, який – безцінний. Хочеться бути фінансово вільним, заробляти і жити гідно» Михайло Пасічник із Любара, сусід Віктора по палаті, зазначає: «Ми всі тут – оптимісти. У нас одна спільна мрія – Перемога»
Віктор Саранчук дякує за підтримку своєму Ангелу-Хранителю – мамі, Тетяні Миколаївні яка завжди поруч, зміцнює віру і надихає, дякує німецьким та вітчизняним медичним працівникам і всім, хто допомагав та допомагає пройти непростий шлях до одужання. Ризикуючи собою, безстрашний воїн боронив нашу країну, всіх нас від російського ворога. Нагород та відзнак за мужність, бойові заслуги і захист Батьківщини, на жаль, не має. Сподіваємося, військове командування оцінить героїзм та звитягу бійця…
В родині, де виховувався Віктор, – четверо синів, троє дорослих та один школяр. Брат Володимир якому 29 років, зараз боронить Україну на передовій. Сьомого травня Віктору виповниться 39. Зустрінемося, щоб привітати і поспілкуватися з цікавою людиною, героєм нашого часу.
Він завжди був душею компанії і залишився комунікабельним, веселим та дотепним. Почуття гумору – незмінна риса характеру Віктора Саранчука Жартуючи, наприкінці зустрічі чоловік порадив: «Їжте більше шоколаду – він приносить щастя!»
Попередні матеріали:
- Як проходить лікування бердичівлянина Віктора Саранчука у Німеччині
- Бердичів’янин Віктор Саранчук: поранений, але незламний воїн продовжує боротися за повернення до повноцінного життя
- Дякую вам, бердичівляни: важкопоранений воїн Віктор Саранчук перебуває на лікуванні в Німеччині
