Бердичів долучився до вшанування Дня пам’яті та примирення, присвяченого жертвам Другої світової війни, який відзначають у всьому світі. Це не про перемогу чи славу держав, а передусім про згадування десятків мільйонів людей, яких забрала війна, та про поховання страшної чуми у Європі – ідеології нацизму.
За період Другої світової війни 61 держава брала участь у кровавому протистоянні по той чи інший бік фронту. Історики по-різному оцінюють кількість жертв за період 1939-1945 років, проте кожна з цифр вражає до мурашок на шкірі: від 50 до 75 мільйонів осіб. У лавах Червоної армії під час Другої світової війни знаходилося близько 7 мільйонів українців, а загальні втрати як цивільного, так і військового населення України оцінюються від 8 до 10 мільйонів людей.
І от, після закінчення Другої світової війни, здавалося б, людство зрозуміло, що війна – це марні втрати населення планети, яке повинно жити та розвиватися. Жорстокість, яку підкріплюють примарні ідеології, нездійсненні мрії тоталітарних вождів – це страшні пережитки минулого. Але ні, українці знають, що крізь час люди здатні наступати на ті ж самі граблі.
За 80 років наші сусіди не навчилися на чужих помилках; замість «ніколи знову» вони скандують: «можем повторить». Російська ненажерність протягом останніх 11 років – це ще один гріх, який тягне за собою жертви невинних, найкращих молодих українців.
«Якби людина вміла задовольнятися тим, що має, а не зазіхати на надбання сусіда, вона б завжди насолоджувалася світом і свободою», – Жан де Лабрюєр.
Зранку 8 травня бердичів’яни зібралися з квітами біля меморіалів українським воїнам, щоб вшанувати День пам’яті та примирення. Для Європи – це день завершення страшної боротьби за цінності, а для українців війна за них все ще триває. Тому, як і щоранку, присутні мирні мітингувальники помолилися за спокій Героїв. Потім поклали весняні квіти біля меморіалів: спочатку на Алеї пам’яті, а потім й «Слава Героям», вшановуючи захисників, завдяки яким ми досі живемо під синьо-жовтим стягом свободи.