Бердичівська громада отримала ще одну глибоку рану, яку ані час, ані жодна втіха не зможуть загоїти. Нещодавно стало відомо про загибель вовка-захисника з Бердичева — Богдана Пигину
23 червня стало одним з найважчих днів для багатьох бердичів’ян. Чорна звістка пройшлася містом: у надважкому протистоянні з ворогом загинув захисник України Богдан Пигина. Родина, громада та побратими провели славетного воїна в останню путь рідними вулицями маленької батьківщини.
Пигина Богдан Сергійович народився 14 червня 1996 року вже у вільній та незалежній Україні. Зростав у затишному місті Бердичеві в оточенні люблячої родини. Богдан був старшим сином у родині, тож змалечку він знав, як захищати й нести відповідальність за найближчих. За своє життя він встиг покохати та бути надійним коханим чоловіком.
Богдан міг бути щасливим молодим сім’янином. Проте хлопець був не з тих, хто ігнорує свої громадянські обов’язки. Тому під час російсько-української війни бердичів’янин став на захист країни, у якій живуть його найрідніші люди. Захисник поповнив лави одного з найвідоміших підрозділів ЗСУ – «
Вовки да Вінчі». Побратими звали Богдана його позивним — «Мажор». Він став для «зграї» справжнім другом, відповідальним воїном.
Та, на жаль, свобода дається українському народові занадто дорогою ціною. 20 червня 2025 року при близькому контакті з ворогом, зі зброєю в руках героїчно загинув сержант Богдан Пигина.
«Він був справжнім взірцем, воїном, другом для всіх. Його серце зупинилося, але його боротьба живе в кожному з нас», — повідомили про загибель сержанта Пигини на сторінці навчально-тренувального центру «Вовків да Вінчі».
У понеділок Бердичів провів хороброго вовка живим коритом на Вінницькій та Одеській вулицях. Усі небайдужі містяни вийшли зі стягами та розпливлися вздовж пішохідних тротуарів у очікуванні траурної колони. Основна церемонія відбулася у греко-католицькому храмі Святого Йосафата.
Ми ніколи не пробачимо ворогові тих втрат, які ми вимірюємо людськими життями, життями української молоді. Пам’ять про нашого Героя Богдана Пигину назавжди залишиться у серцях сотень бердичів’ян, його вірних побратимів. Бо поки житимуть людські спогади – житимуть і наші Герої.
