Бердичів знову одягає чорне, готуючись зустрічати свого сина. Життя Дмитра Коновальчука який народився у 1987 році, обірвалося там, де зараз найважче — на землі Покровського району Донеччини, яка щодня здригається від безперервних ворожих штурмів. Він прийшов до війська зовсім недавно, у листопаді минулого року, взявши до рук зброю в один із найскладніших періодів для країни. 
Дмитро став сержантом, прийнявши на себе величезну відповідальність — посаду старшого механіка-водія в одному з механізованих батальйонів п'ятої окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ. Це робота для сильних духом чоловіків, тих, хто веде за собою важку броню, забезпечує рух підрозділу і рятує піхоту в найпекельніших умовах. Його останній бій на Донеччині збігся з черговим ударом ворожої піхоти та нищівним артилерійським обстрілом, який не залишив шансів на порятунок. Тепер Бердичівська громада завмерла в очікуванні найважчого дня прощання, вкотре усвідомлюючи страшну ціну кожного мирного ранку далеко від фронту. Йому назавжди залишиться тридцять дев'ять років. Читати також: На щиті повертається Герой: Станишівська громада прощається з Олександром Фещенком
Читати також: Герой з Житомирщини повертається додому «на щиті»
Читати також: На щиті повертається Герой: Баранівська громада прощатиметься з Ярославом Гайдайчуком
Цінуйте людей, які змінюють світ. Дізнавайтеся про справжні історії того, як люди долають перешкоди, допомагають один одному та залишають спадщину. Отримуйте надихаючі портрети у нашому Telegram або Facebook.
