«Як сріберний одяглий грім», -- ці зворушливі і насонцені рядки відомого українського поета В.Свідзинського мені мимоволі пригодилися, коли я прочитав вірші мого земляка Сергія Дехтяренка з його поетичної збірки «Бурштиновий розмай».
Я гортав сторінки і почув, як «ранок щастям бризнув» і «Срібло плеще джерело», побачив, як «розлігся ранок сріберно». І душа стременулася ностальгічним відчуттям за живим і трепетним словом, котрого, як мені здається, сьогодні не вистачає у поезії. У риторично...
