Минає рік, як обірвалося життя 22-річного десантника 95-ї аеромобільної бригади Олександра Голяченка. Про цього справжнього героя газета «День» писала в рубриці «Вони загинули за нас» в №113 за 24 червня 2014 року. Днями у село Славів Черняхівського району на Житомирщині, де народився мужній воїн і де знайшов свій вічний спочинок, прибули бойові побратими, прийшли рідні і близькі, щоб вшанувати його світлу пам’ять. Згадували його друзі й односельці добрими словами, адже Олександр був надзвичайно життєрадісним і товариським, активно займався спортом, навчаючись в спортивному ліцеї в сусідньому селі.
Саме спортивному ліцею в с. Селянщина, де добре пам’ятають свого кращого учня, рішенням місцевої влади присвоєно ім’я Олександра Голяченка. А на фасаді закладу установили меморіальну дошку десантнику-герою. На мітингу з нагоди відкриття пам’ятної дошки виступали односельці, бойові побратими. Серед них і Сергій Бабський з Коростеня, який був командиром екіпажу, і зазнав тяжких поранень, дуже обгорівши. Сергій згадував той день 13 травня 2014 року, коли їх бойова машина була обстріляна терористами. Через попадання снаряду, усередині БТР виникла пожежа. Саша, який був водієм, незважаючи на біль, розуміння того, що зараз останні хвилини його життя, не залишив кермо БТРа і відвів машину на 600 м, з'їхавши в лісосмугу, в дещо безпечніше місце, рятуючи життя хлопців. Обгорілого Олександра Голяченка тяжко поранені члени екіпажу все ж таки витягли з палаючої машини і відправили до Харкова. Там він за кілька днів помер…
Сергій Бабський, звертаючись до присутніх на відкритті пам’ятної дошки, сказав, що вони мають пишатися своїм мужнім земляком, справжнім воїном і патріотом, героєм сьогодення і берегти пам’ять про нього.
Оксана Климчук, Житомирська область
