У ХХІ столітті не має дефіциту товарів як при радянському союзі, ми маємо безліч магазинів та гіпермаркетів з широким асортиментом товарів на будь-який смак з сертифікованою продукцією. Але більшість людей, як і раніше, з самого ранку біжать на ринок, щоб купити свіжу та якісну їжу. Зазвичай на ринку купують зелень, фрукти, овочі та молочні продукти адже знають, що все це домашнє, без різних шкідливих домішок, сульфатів, ГМО та й ціни кращі, ніж в супермаркетах.
Але чи можемо ми бути повністю впевненими у тому, що купуємо свіжі та якісні продукти на ринку? Чи не містять вони шкідливих речовин, особливо молочна продукція? І чи дійсно вони домашні та корисні як кажуть продавці?
Кореспонденти «Житомир.today» вирішили особисто перевірити, яке молоко продають на ринках, як перевіряють його спеціалісти лабораторії і в чому його зберігають. Аби дізнатися правду, а не улесливі слова продавців та спеціалістів лабораторії, ми вирішили на декілька годин перевтілитися у звичайних продавців ринку, які продають домашнє коров’яче молоко.
Підібравши простий одяг, аби не виділятися з-поміж інших,
ми пішли на ринок «Житній». Перший етап – знайти товар. Обійшовши ринок, ми знайшли жінку, яка продавала молоко. Виявляється все це відбувається підпільно, адже жінка стояла тільки з однією пляшкою молока, але сказала, що якщо потрібно більше, то вона принесе ще. Тож ми купили три півлітрові пляшки вартістю 10 гривень кожна.
Другий етап – знайти місце, де продати молоко. На ринку є кіоски, прилавки та павільйони, але люди продають скрізь навіть на підлозі, простеливши газетку чи пакет, розкладають товар. Ми зробили так само: на підлогу поклали декілька газет, а на них поставили молоко. Чекати довго покупців не довелося, люди постійно запитували ціну та походження молока. Перший покупець з’явився через декілька хвилин після того як ми тільки почали торгувати. Першу пляшку продано, але вона не перевірена лабораторією і по суті ми могли отруїти нашого покупця.
Через деякий час до нас підійшов чоловік та придбав ще дві пляшки молока, а воно в нас і досі неперевірене. Оскільки експеримент ми не закінчии, а придбаний товар розпродали, відправляємось шукати ще одну бабусю,
щоб купити ще.
Ідемо на теж місце, щоб продати ще одну пляшку, і тут вже на нас чекає охоронець, який чітко дав зрозуміти, що торгувати молоком можна лише в молочному павільйоні. Людей, які торгували з підлоги продуктами він також примусив перейти на прилавок, щоб не порушувати санітарні норми.
Ми йдемо до молочного павільйону та продавчині, які там постійно торгують, радять нам не втрачати часу і продавати їм за оптовою ціною чи продати цю пляшку десь в інакшому місці, адже у «молочному» людей, м’яко кажучи, не густо.
Обираємо собі нову точку для збуту і через хвилину вже маємо дідуся, що купує у нас молоко та запитує, коли знову будемо торгувати, щоб він зміг у нас скуповуватися завжди.
Тож за годину перебування на ринку ми продали чотири пляшки молока, яке перевірене ніким не було і походження його нікому невідоме. Молоко ми продавали у пластикових пляшках та з підлоги, і за це нам нічого не було. Тобто адміністрація ринку абсолютно не справляється зі своїми обов’язками. І від того, що охоронці вигнали нас з одного місця ми не пішли з ринку, як і інші люди, які торгують молочкою.
