Наприкінці жовтня, коли ліс – наче «терем писаний», і стихає пташиний спів, а вранці трава сріблиться памороззю, настає пора, котру називають «очей очарування». Наприкінці жовтня, коли небо сяє бірюзою, багряніє кетягами калина, і полум’ям жевріють чорнобривці, приходить свято, про яке варто знати і яке слід шанувати, – День бабусь та дідусів. Двадцять восьмого жовтня його відзначають Україна і ще близько тридцяти країн світу. Завітаймо в гості до бердичівлян Наталії Володимирівни Бур’ян та Олександра Вікторовича Лазуткіна – вони по праву носять почесний титул Бабусі й Дідуся.
Доріжка до ошатного будинку подружжя вела через перелісок. Серед нерухомих сосен дихалося особливо легко і глибоко. В палісаднику перед домівкою розпустилися троянди, айстри і чорнобривці. У сім’ї люблять квіти і дбайливо доглядають за молодим садом. Навіть восени фруктові дерева радують зеленню й теплими фарбами на пожовклому листі. В оселі господарів також чимало кімнатних рослин, які прикрашають житло і ще більше додають йому затишку.
Бабуся рядком з дідусем та онуки
Про що б не говорили Наталія Бур’ян та Олександр Лазуткін,
розмова неодмінно переходять на теми сімейні. Охоче розповідають про трьох синів: Олега, Сергія та Володимира і чотирьох онуків шкільного віку. Життєвий шлях часто робить несподівані повороти і далеко не завжди він приводить нас до приємних подій. Нерідко трапляються різні випробування та труднощі, і радість з журбою йдуть рука об руку. Біда нагрянула в родину, осиротіли двоє онуків, але бабуся з дідусем взяли їх під своє крило, стали виховувати дітей і в усьому підтримувати – інакше, кажуть, і бути не могло...
Старшенькій Христині – 10 років. Дівчинка, розповідають Наталія Володимирівна і Олександр Вікторович, – стримана й розумна, непогано вчиться, має чимало подружок і з захопленням малює. Все, що любе її серцю, онука Христинка переносить на папір, і кожний свій витвір підписує: «Мої квіти», «Яблука та вишеньки», «Мої помідори», вивішуючи на видному місці.
П’ятикласниця обожнює тварин, якось підібрала на вулиці цуценя і принесла беззахисного малюка додому. Так і з’явилась у них «брюнетка» Альфіна – загальна улюблениця: грайлива й дуже доброзичлива. Діти піклуються про чотирилапого охоронця оселі і по черзі годують разом із дідом.
Ліс від будинку недалеко, тому на подвір’я частенько заходять їжачки. Дівчинка підбере колючий клубочок, зварить манної кашки, але, погостювавши, той повертається назад, у рідну стихію. У Христини – добре серце, коли в родині свято, вона намагається зробити подаруночки бабусі та дідусеві. Маленький Богдан, якому лише 8 років, охоче бавиться з дитячими конструкторами і любить господарювати: так і прагне чимось допомогти своїм рідним. Але зараз, на жаль, він не вдома: понад 8 місяців лікується в Житомирі. Йому особливо потрібна увага, адже серйозно захворів майже два роки тому і знаходиться під диспансерним наглядом. Хлопчик має проблеми з ніжкою, переніс три операції. «Допомогли з коштами вчителі та батьки ЗОШ № 6, де він навчається, – розповіли Наталія Володимирівна та Олександр Вікторович. – Ми дуже вдячні дирекції школи і колективу. Педагоги постійно відвідували Богданчика вдома». Кожного днябабуся з дідусем телефонують онуку і щотижня їздять до малюка в лікарню. На черзі – перебування в санаторії, далі – обстеження в столиці, що потребує чималих коштів… Богданчик – хлопчик товариський,
щирий і поступливий. Щоразу він чекає приїзду бабусі Наташі та дідуся Саші, хоче скоріше одужати і повернутися до Бердичева, адже дуже скучив за домівкою.
Бабусі пісню заспіваю, вона – і сонце, і краса…
Коли є вільний від роботи час, а працює вона на швейній фабриці, Наталія Володимирівна залюбки в’яже спицями жилети і шкарпетки, ще й Христинку навчила. До того ж дівчинка охоче вишиває бісером. А ще вони разом куховарять, школярка намагається осягнути секрети кулінарства. Має власний рецепт овочевих тефтелей із картоплі та моркви. До речі, поділилася з журналістами – треба спробувати: і корисно, і нескладно! Бабусин борщ та оладки – улюблені страви, говорить Христинка, ну а Богдан полюбляє котлетки і печену курку, які готує Наталія Володимирівна: справжньому чоловіку найбільше смакує м’ясо! А коли приходить Великдень, бабуся з онуками творять біля духовки: випікають запашні пасочки та пиріжки. Особливі і незабутні хвилини, коли у будинку панує світла та радісна атмосфера свята… А як діти й Наталія Володимирівна збираються разом, то люблять посекретничати про різне:
шкільні новини, свої захоплення, маленькі бажання та мрії.
Дідусь за покликанням…
Дідусь для онуків – розум, говорить народне прислів’я. З Олександром Вікторовичем Лазуткіним діти дружать, прислухаються до порад і дуже хочуть допомогти у домашніх справах... А він без діла не сидить: працює чорноробом на заводі автоскла «Safe Glass Factory», у вільний час порається по господарству. Вдвох із дружиною піклуються про садок біля будинку: підростають молоді деревця – абрикоси, яблуньки і грушки. Вони тішать око хазяїв і радують малечу. У дитячих розвагах дід – своя людина! Велика радість і справжнє задоволення – грати з ним у хованки, залазити на спину і кататися. Дідусь – людина різних інтересів: збирає поради з народної медицини, цікаві рецепти й консервує фрукти та овочі разом із дружиною.
На горищі оселі подружжя живе з десяток голубів – предмет гордості Олександра Вікторовича. Він слухає воркування своїх улюбленців і розмовляє з ними… У народі кажуть: якщо ці птахи облюбували для себе містечко під дахом, значить, люди в будинку живуть хороші…
У кожної дитини повинна бути сім'я
Відповідно до чинного законодавства України існують різні форми виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення, опіка/піклування, прийомна сім’я і дитячий будинок сімейного типу. Виявляється, у Бердичеві на обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради перебуває 124 дитини: сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, з них 101 – під опікою/піклуванням, 8 – у прийомних сім’ях та 1 – у дитячому будинку сімейного типу, повідомила начальник служби Світлана Василівська: «На території міста функціонує 6 прийомних сімей, проте у державних закладах перебуває 14 наших діток… Які вони, діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування? Різні… Інколи – заплакані, інколи – сумні, інколи – з посмішкою на обличчях. Об’єднує їх те, що кожна така дитина чекає на батьків…»
Опікунами/піклувальниками дітей можуть бути їх рідні або ж друзі чи знайомі батьків, пояснила начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради Світлана Василівська: «При влаштуванні дитини у таку форму сімейного виховання вона не втрачає свій статус і виховується в родині.
Перший крок, який мають зробити потенційні опікуни, – це отримання консультації у службі у справах дітей. Другий – заява про тимчасове влаштування дитини в сім’ю. Третій – збір необхідних документів. Четвертий – постановка на облік потенційних опікунів/піклувальників. І п’ятий – призначення опікуном або піклувальником. Особи, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (крім родичів), зобов’язані пройти за направленням служби у справах дітей курс навчання з проблем виховання таких малюків в обласному Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У подальшому ми здійснюємо контроль і підтримку сім’ї із залученням усіх суб’єктів соціальної роботи (школи, медичних установ тощо)».
– Як довго триває подібна процедура?
– На збір документів витрачається не більше місяця. Далі готується проект рішення виконкому міської ради про призначення опіки. В цілому йдеться про два місці. Якщо опіка призначається судом, це може зайняти більше часу.
Існує відповідний пакет обов’язкових документів для подання у службу дітей за місцем свого проживання для тих,
хто виявив бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування:
– заява (від подружжя – спільна, підписана обома особами);
– довідка про доходи за останні 6 місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку;
– документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
– копія свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
– довідка про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендація Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;
– копія паспорта;
– висновок про стан здоров’я заявника, складений за формою згідно з додатком 5;
– довідка від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
– довідка про наявність або відсутність судимості;
– письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі – будинок сімейного типу,
засвідчену нотаріально або підписану власноручно у присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи і дати.
Строк дії перерахованих документів становить 12 місяців із дати видачі.
Як ми вже говорили, у Бердичеві серед дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, перебуває 101 дитина. Сорок вісім бабусь і дідусів виховують онуків… У жовтні рішенням виконкому міської ради Наталію Володимирівну Бур’ян призначено опікуном двох дітей.
Вітаємо вас, ангели-хранителі дитинства!
Жовтень – пора чудових подій: місяць у жовтому кольорі разом із шелестом листя та мелодією дощу подарував нам особливе і зворушливе свято – День бабусь та дідусів. Милі з дитинства образи – добрі, м'які і люблячі… Зберемо букет із осінніх квітів, сходимо до них у гості… Все починається з бабусь і дідусів – без них ми не змогли б з’явитися. Вже дорослі люди з ніжністю згадують ті чудові дні, які проводили з ними: бабусі і дідусі прикрашали дитинство порадами, розуміли й прощали всі витівки,
підтримували та захищали. Смачні бабусині пиріжки, все розуміючі добрі дідусеві очі, нескінченні казки перед сном, теплі обійми, ароматні чаї від кашлю, в’язані шкарпетки і шарфики з лікувальним ефектом, спільні таємниці – сторінки життя, які не забуваються… Бабусі і дідусі, справжні друзі дітей, зі святом вас! Посміхніться, засяйте очима – і світ навколо стане добрішим! Довгих вам років життя, здоров'я, уваги і турботи рідних! Нехай онуки радують вас своїми успіхами, наші рідні, улюблені і незамінні!
P. S. Восьмирічний Богданчик потребує подальшого лікування. Опікуни не в змозі зібрати всю суму необхідних коштів. Просимо небайдужих людей відгукнутися і допомогти поставити на ніжки дитину, яка страждає на туберкульоз кісток.
Реквізити для допомоги:
ПриватБанк
Картка № 5168 7423 5236 5336
Ощадбанк
Картка № 5167 4901 5969 8290
Бур’ян Наталія Володимирівна
Тел.: (098)214-76-64
