Він служив не в нашій артилерійській бригаді, а в сорок четвертій, в підрозділі, який захищає нині північно-східні кордони України.
Народився Геннадій Ковальов у родині військовослужбовців у місті Краснограді, на Харківщині. Там провів своє дитинство та юність, закінчив школу і здобув середню спеціальну освіту. Потім була служба у війську, яку стрілець-радист ніс в горах Паміру та бував у відрядженнях у Афганістані.
Повернувшись із армії, Геннадій Ковальов переїхав до Бердичева. Працював провідником на “Укрзалізниці”, водієм, охоронцем. Розбирався у автомобільній техніці, займався спортом, постійно працював над власним самовдосконаленням та розвитком.
24 лютого його застало в Києві, він допомагав місцевій теробороні та хвилювався, чому йому не приходить повістка. Потім сам приїхав в Бердичів і прийшов у військкомат. Він сказав, що хоче захищати Батьківщину разом з усіма. І хоча вік був вже немолодий, йшов п’ятдесят п’ятий рік, але його мобілізували до ЗСУ. З честю він виконував всі поставлені завдання та показував приклад для побратимів. На жаль, здоров’я не витримало навантажень,
і 11 квітня 2023 року він помер у військовій частині.
До Гарнізонного Будинку офіцерів сьогодні попрощатись з ним прийшли рідні і близькі, сусіди та колеги. Жив Геннадій Ковальов по вулиці Старікова, тож траурна процесія від його дому до Будинку офіцерів пройшла пішки.
Від міської ради скорботну промову виголосив Василь Толочко, а військовий капелан Іван Цихуляк провів і службу, і, як завжди, знайшов чимало натхненних слів і присутнім на церемонії воїнам, і згорьованим родичам військового. Без батька залишилась донька, а без дідуся двоє онучок. Донька оплакувала батька і в думках була разом з чоловіком, який зараз теж боронить Україну в ЗСУ. Він брав активну участь у визволенні Херсону, і навіть попав у кадри кінохроніки про зустріч херсонцями своїх визволителів.
На міському кладовищі Бердичева сьогодні було багато людей, які прибирають могилки своїх родичів, в тому числі, і на військовому секторі. Але вони припинили роботи та долучились до скорботної церемонії поховання ще одного воїна. Знову на кладовищі звучав салют і Гімн України, і ряди могил під жовто-блакитними прапорами поповнились ще на один надгробок.
