Мова йде про судовий спір, який тягнеться ще з 2018 року між бердичівським підприємцем, який купив на аукціоні нерухомість, що належала підприємству з російськими власниками.
Є в Бердичеві таке підприємство ТОВ «Чиста криниця», яке виникло колись на базі Бердичівського заводу безалкогольних виробів та славилось свого часу випуском солодкої води під однойменним брендом та квасу, який з бочок продававсь на вулицях міста.
Але згодом ця діяльність була згорнута, а перед податковою інспекцією почали накопичуватись борги. Інспекція тоді подала судовий позов на стягнення заборгованості, в рахунок якої описала деякі приміщення на території заводу, і одне з них в 2018 році було продане з аукціону.
Підприємство оскаржило таке рішення в суді, і посилаючись на технічні неточності та розбіжності у формулюваннях і в процедурі аукціону протягом багатьох років доводило свою правоту в судовій справі. Врешті-решт, Бердичівський суд задовольнив їх позов, визнавши дії податкової незаконними.
Але тепер вже не став мовчати підприємець, який купив приміщення і довгий час чекав, можливості ним користуватись,
розширити свій бізнес, створити нові робочі місця і вдихнути нове життя на цій території. Він не міг зрозуміти, чому під час такої війни суд стає на бік підприємства, в якому 94% належить громадянам росії, коли з найвищих трибун звучать заклики не підтримувати країну-агресора.
Підприємець разом з податковою службою подали апеляційну скаргу, і вчора відбулось вирішальне засідання Житомирського апеляційного суду. Представники підприємства знову повторили свої претензії щодо розбіжностей в документах оцінки, відсутності їх рецензування, та інші свої аргументи, а юрист обласної податкової в свою чергу навела докази абсолютної законності всіх дій свого відомства.
Після невеличкої перерви судді оголосили вердикт: апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Повернувшись в Бердичів, я попросив телефоном прокоментувати ситуацію директора підприємства, та він сказав, що детальне роз’яснення може надати тільки після того, як рішення суду буде написане і оприлюднене. Хоча й зазначив, що саме завдяки російським інвесторам, які купили закинутий завод з багатомільйонними боргами цілком законно у 1998 році, вдалось повернути його до життя. Тоді були погашені борги, закуплене обладнання, і на початку двохтисячних підприємство успішно працювало.
Але згодом стало зрозуміло, що розвивати його чи переформатувати в центрі міста практично неможливо, тому й з’явились плани по забудові цієї території житловими комплексами. Знайшли інвесторів, домовились, але спочатку війна, а потім і цей судовий спір поставили ці домовленості на паузу.
Судова система у цій справі своє слово сказала, тепер черга за депутатами міської ради, які будуть приймати рішення про виділення земельної ділянки під викупленим об’єктом нерухомості, і чию сторону вони приймуть, стане зрозуміло вже незабаром.
