Заборонні дорожні знаки часто стають причиною штрафів, адже поліція іноді застосовує їх формально, не враховуючи конкретні обставини. Через це водії нерідко отримують постанови без законних підстав. Основна причина – незнання винятків, передбачених правилами дорожнього руху. Ці винятки обмежують дію знаків, і поліція зобов’язана їх дотримуватися, ігнорування ж призводить до незаконних штрафів.
Найчастіше патрульні використовують заборонні знаки розділу 33 ПДР: знак 3.1 забороняє рух загалом, 3.2 – механічних транспортних засобів, 3.3 – вантажних автомобілів. Хоч ці знаки сприймаються як абсолютні, насправді для кожного існують законодавчі винятки. Заборонний знак сам по собі не створює правопорушення – необхідно перевірити, чи дійсно він стосується конкретного водія. Формальне винесення штрафу без цього порушує закон, а сумніви тлумачаться на користь водія.
Порушення заборонних знаків кваліфікується за ч.1 ст. 122 КУпАП і тягне штраф 340 гривень, але лише якщо дія знака поширювалась на водія. Поліція зобов’язана перевіряти обставини, проте на практиці цього часто не робить, що робить постанову незаконною та дає підстави для її оскарження. Типові помилки включають відсутність з’ясування мети руху, перевірки місця проживання, роботи, маршруту або наявності винятків, а також відсутність фото- чи відеодоказів.
Законні винятки діють для мешканців зони, працівників та підприємств у межах знака, а також для маршрутного транспорту та водіїв з інвалідністю за наявності документів. Проїзд до місця роботи або проживання є правомірним, і поліція має враховувати це. Ігнорування цих обставин є перевищенням повноважень і робить штраф незаконним, що можна використати при оскарженні постанови.
