Автомобільні шини розробляються для використання в широкому діапазоні температур; згідно з нормативами, верхня межа температури навколишнього середовища для літніх шин становить +55 °С. Однак під час руху робоча температура шини значно підвищується порівняно з температурою повітря і, як правило, перевищує її на кілька десятків градусів.
Найвищі значення спостерігаються при сукупності факторів — високої температури навколишнього середовища, розігрітого асфальту, граничного завантаження автомобіля та інтенсивного руху з постійною високою швидкістю або з великою кількістю гальмувань. Це найскладніші умови для шин. У першому випадку, наприклад під час руху по трасі, шина нагрівається від процесу опору коченню, у другому — ще й від механізмів гальмівної системи.
У таких умовах протектор сильно розігрітих шин зношується інтенсивніше і збільшується ризик внутрішніх руйнувань на тих шинах, які мають ремонти або при будь-яких експлуатаційних порушеннях, наприклад недостатньому тиску. Якщо шина спущена до 1–1,5 атмосфери, що не завжди можна помітити візуально, у русі це призведе до підвищеного теплоутворення вже нагрітої до межі шини, що загрожує виходом шини з ладу, тобто її вибухом на ходу, попередили експерти. Також варто враховувати, що тиск у шинах на спеці підвищується, це природний процес, і знижувати його не потрібно.
Основне правило експлуатації шин у спеку — контроль внутрішнього тиску манометром (обов’язково на холодних шинах, перед поїздкою) і під час руху з високою швидкістю періодичні зупинки кожні три-чотири години шляху для півгодинного відпочинку. При цьому чим вища швидкість, тим частішими і тривалішими мають бути зупинки.
