Дніпровський майстер Андрій Воловицький переобладнав старий ЗАЗ-968 у компактний автомобіль із зовнішністю американського військового позашляховика Hummer. Замість заводського кузова він виготовив трубчасту раму та саморобні панелі, але зберіг основні агрегати “Запорожця” – двигун, коробку передач, підвіску й рульове керування.
Про це повідомили в медіа Auto24.
Про незвичайний автомобіль майстер розповів у Facebook-спільноті “Авто саморобки, саморобна авто мото техніка своїми руками”.Ще у 2018 році про його розробку писало місцеве видання Gorod.dp.ua, назвавши машину “Хаммеренком”. За словами Воловицького, роботу над проєктом він розпочав приблизно 10–15 років тому.
За основу майстер узяв старий ЗАЗ-968, який свого часу використовували для перевезення мішків із картоплею. Відновлювати автомобіль у заводському вигляді він не став. Натомість використав металеві труби різного перерізу, які були в гаражі, та зібрав із них просторову раму. Фото: Фейсбук / Андрій Воловицький
На нову конструкцію встановили саморобні кузовні панелі з пластику й рифленого алюмінію. Автомобіль отримав відкритий салон,
високі борти та незвичний геометричний силует.
Зовнішність доповнили масивним переднім бампером, вертикальною решіткою, круглими фарами й додатковими світловими приладами. Також конструкція має трубчастий каркас, який нагадує захисні дуги позашляхової техніки.
Сам майстер розробляв вигляд автомобіля за власними ескізами, зробленими від руки в зошиті. У результаті вийшла авторська інтерпретація стилю Hummer, а не точна копія американської моделі. Фото: Фейсбук / Андрій Воловицький
Які агрегати залишилися від ЗАЗ-968
Попри кардинальну зміну конструкції, автомобіль зберіг основну технічну начинку “Запорожця”. Йдеться про задньорозташований карбюраторний двигун об’ємом 1,2 л потужністю 45 к. с., механічну коробку передач, підвіску та рульове керування.
Привід у машини задній, а не повний. Тому попри позашляхову зовнішність, за своїми можливостями її не можна прирівнювати до серійного Hummer.
На фотографіях також помітні широкі шини, колісні диски з білими ободами та відкриті елементи підвіски. Водночас у доступних описах проєкту немає незалежних вимірювань максимальної швидкості, динаміки чи витрати пального.
Салон зробили максимально простим: окремі сидіння, відкритий кузов і мінімум декоративних елементів. Усі рішення відповідають утилітарному задуму автомобіля.
За словами Воловицького, певний час машина їздила Дніпром, виїжджала до навколишніх лісосмуг і брала участь в авторетрошоу. Пізніше її передали для роботи на території великого заповідника. Подальша доля автомобіля наразі невідома.
