Назвати 77-річного німецького мандрівника Гюнтера Холторфа дідусем не повертається язик. Цей "парубок", разом із нині вже покійною дружиною Крістіною, упродовж 26 років мандрів подолав відстань від Землі до Місяця і назад на позашляховику Mercedes-Benz 300 CD. Це -- 20 навколосвітніх подорожей! За його плечима -- 172 держави, 17 залежних і 6 спеціальних територій, а також 5 країн де-факто. Це досягнення визнав організаційний комітет Книги рекордів Гіннесса. Холторф подорожував без мобільного телефону, не маючи ні ноутбука, ні блога, ні сторінок у Facebook чи Twitter для зв'язку з навколишнім світом. Він також не мав спонсорів, оскільки не хотів їхніми логотипами спотворювати автомобіль. Холторф уникав готелів, спав у саморобному ліжку, вмонтованому в джипі, та власноруч готував їжу з придбаних на місцевих ринках продуктів.
На знімку: Гюнтер Холторф з японськими туристами у Гольнсхаузені (Німеччина).
Фото надано
Гюнтером Холторфом.
Ось уже впродовж останніх двох років він не подорожує, мешкає у мальовничому баварському містечку, поблизу озера Кімзее, й охоче зустрічається з журналістами,
і з українським, у тому числі, як цього разу.
Подорож довжиною 26 років
-- Коли вам спало на думку мандрувати й чому? Адже ви зробили досить успішну кар'єру. Як обирався перший маршрут?
-- Так, кар'єру зробив доволі успішну: був виконавчим директором однієї з авіакомпаній. Тож землю бачив здебільшого з неба. А мені завжди хотілося побачити її "зблизька", мандрувати. Але це важко робити самотужки. Тому я дав оголошення, що хотів би мати попутника, тобто попутницю. Відгукнулося кілька жінок, серед яких я обрав Крістіну. Спочатку ми хотіли подорожувати років два--три на авто з Європи до Південної Африки.
-- Чому саме небезпечна Африка, де влада змінюється частіше, ніж погода?
-- Африка дуже цікава. 30 років тому вона була маловідома. Тоді Африка була іншою, африканішою, якщо так можна сказати, ніж сьогодні: мало інфраструктури, погане оснащення регіонів, та й подорожувати там було дуже складно. Але ми хотіли пережити щось цікаве, мандрівні пригоди. Це був поступовий процес, ми поступово ввійшли в цю подорож. Також хотіли здійснити поїздку до Південної Америки, адже третина моєї сім'ї саме звідти,
я вільно володію іспанською. Утім, ми ніколи не планували світової подорожі. А поїхавши туди, куди хотіли, вирішили податися до Аргентини, Бразилії, Мексики, а там -- само собою -- до США та Канади. Звідти на кораблі дісталися Нової Зеландії, Австралії. Крок за кроком відвідували країни. Поїздка розтягнулася на 26 років...
-- Чи є такі країни, куди хотіли потрапити, але з певних причин не вдалося?
-- Ось подивіться: це карта світу з позначеними на ній нашими маршрутами. Ми побували майже в усіх країнах, у яких хотіли побувати, за винятком кількох. Це -- три надзвичайно небезпечні країни Африки, зокрема Сомалі, де впродовж 25 років триває війна. Не були на Антильських островах -- країнах Тихого океану, що насправді є маленькими частинками піщаної суші, де машина не в змозі їхати. Також не відвідали Сейшельські, Коморські острови, Мальдіви, де можлива красива відпустка, але не мандри на авто...
Коли автомобіль стає... "гальмом" для поїздки
-- Як ви вирішували питання віз, паспортів, дозвільних документів, також на автомобіль, що здебільшого створює безліч проблем?
-- Найбільша проблема під час подорожей у багатьох країнах -- одержати дозвіл на в'їзд не так для людини, як для автомобіля. І процес може тривати роками. Скажімо, в Білорусі це було важко зробити, один раз нам навіть відмовили у візі, тобто не впустили з автомобілем. Від Бірми, Філіппін упродовж шести років чекали дозволу для такої мандрівки. В 15 країнах ми були єдиними в історії, кому дозволили в'їхати з машиною.
-- Ви побували також в Україні. Яке враження у вас склалося від неї?
-- Ми були в Україні кілька днів, коли наше турне добігало кінця. Хотілося б і ще раз, але колись же на подорожах потрібно було поставити крапку. Подорож випала на вихідні дні, й ми бачили багато весіль: склалося враження, ніби вся Україна одружується...
Задоволення для себе
-- Ви відмовилися від спонсорів. А такі подорожі вимагають чимало грошей. Скільки коштувала ваша мандрівка впродовж 26 років?
-- Найбільші витрати -- на пальне. Нині це особливо дорого, але тоді дизельне паливо, яке ми використовували, було набагато дешевше, а в деяких країнах воно практично нічого не коштувало.
Витрати на подорож були дуже невеликі, адже ми не користувалися готелями, не відвідували ресторани. Якщо ви подорожуєте, то знаєте, що найбільші трати -- готель і ресторан. В Африці ми дешево закуповувалися на місцевих ринках. Моя дружина записала точно наші витрати в перші роки подорожей Африкою: тоді щомісяця ми витрачали менше тисячі марок, сьогодні це приблизно 500 євро. На все разом -- пальне, їжу. Звідки навіть такі кошти? До подорожей добре заробляв, до того ж я -- економна людина, хоч і не скупердяй, тому були заощадження. У Джакарті в мене проект, тож були заробітки. Також ми дуже економно подорожували, самі себе обслуговували.
-- І ви не спокусилися когось рекламувати?
-- Ні, ми подорожували для себе, ніколи не оприлюднювали наші подорожі, не виставляли в Інтернет, не ділилися з друзями. Ніяких новин -- хороші новини означає, що нічого не сталося. Це зараз: поїв спагеті -- і в Інтернет. Нам це не було потрібне...
"Комп'ютер на колесах" самотужки не відремонтуєш...
-- Ви обрали для подорожей "Мерседес геленде ваген". Чому саме це авто? До речі, чому назвали його "Отто"?
-- Через надійність, зручність, вигідні технічні характеристики. А щодо назви... Мені завжди було важко запам'ятовувати імена людей, приміром, моїх племінників. То при зустрічі з їхніми батьками я завжди узагальнював, запитував: мовляв, як поживає ваш Отто? Тож і моя улюблена істота стала Отто...
А що стосується вибору... Нині є величезна кількість автомобілів для подорожей, але все-таки вони не такі придатні для цієї мети, як наш. Нинішні начинені електронною технікою -- своєрідні комп'ютери на колесах. Але самотужки їх не відремонтуєш, а з моїм "Отто" я справлявся сам, усі ремонтні роботи виконував, маю у цьому досвід. У нас на борту було понад 400 запчастин -- своєрідна майстерня. Хоч би де ми були, нам її вистачало.
-- Ваших прихильників вражає, що ви обходилися без смартфона, ноутбука, мобільного телефону. А як?
-- Три тисячі років тому люди жили без них, тож і в нас не було потреби в такій техніці. Це було простіше -- без технічних засобів, не треба було постійно комусь щось повідомляти. Я, звичайно, користуюсь сучасними пристроями, але під час подорожі -- ні.
Це не було важко.
Спокій -- не для цього пенсіонера...
-- Упродовж останніх двох років ви вже не мандруєте далекими країнами, немає з вами вашої Крістіни, а "Отто" нині "припаркований" у музеї "Даймлер" у Штутгарті. Чи хтось інший продовжує ваші маршрути? І як склалося ваше життя "після"?
-- Так, Крістіна померла понад шість років тому від раку. На жаль, для неї запасних частин не знайшлося. Тепер я живу не сам, а з однією приємною пані, і ми з нею теж хочемо подорожувати. Плануємо робити поки що короткі виїзди до Південної Америки. Для цього придбали "Отто-2". Це -- "Мерседес" старої моделі, позашляховик. Із таким само оснащенням і двигуном, як і попередник. Щоправда, із жорсткішим кузовом з нових матеріалів. Я його підняв вище, місця в ньому стало більше. Автомобіль уже стоїть перед моїм домом. Ми хочемо зимові місяці проводити в теплих краях, де більше сонця і світла, приміром на Канарських островах. Але це вже не будуть світові турне, та й немає кому передати ці маршрути і досвід.
-- То маєте тепер спокійне пенсіонерське життя?
-- Хто це вам таке сказав? У мене накопичилося дуже багато роботи, до якої не доходили руки останніх 26 років. Я маю багато захоплень, багато речей, які мене цікавили, але на них не було часу. Приміром, архів фотографій, які я в подорожах робив сам -- його слід упорядкувати. Ні, це неможливо, щоб я увечері з пляшкою пива лежав на дивані перед телевізором!
Інтерв'ю взяла Наталія ПИСАНСЬКА.
Берлін.
