1) За січень-лютий щомісячні видатки на оборону складали по 120–130 млрд. Податками ми збирали 88 та 68 млрд грн відповідно, решту добирали власними неподатковими надходженнями, в першу чергу – від держвласності. Впритик добирали. Скільки зібрали – стільки пішло на оборону.
2) Споживчий попит стимулюється грандіозним дефіцитом бюджету, який, крім ОВДП, фінансується значною мірою коштом донорів. По суті, це пряме вливання в економіку – кратне перевищення державних видатків над тим, що вилучає держава податками. Безпрецедентне фіскальне стимулювання, яке тримає економіку, незважаючи на економічні шоки війни.
Донорські гроші через соціалку, а також видатки держави на грошове забезпечення військовослужбовців (яке складає більшість видатків на оборону) зрештою потрапляють на внутрішній ринок. Так що бізнес матиме з чого заробити, за нього не треба перейматися.
3) Еластичність попиту на пальне – низька, продавці пального ставлять ціну, яка максимізує їхній прибуток, і тому зміна податкового навантаження слабо переходить в ціну. (Тут на пальцях і з графіками я пояснював теоретичну механіку цього ринку і причини дефіциту пального).
4) Зниження ПДВ на пальне не допомогло детінізувати ринок (як і з ігоркою, до речі), бачимо, що радше відбувався зворотний процес.
Читайте також: Як працює гральний бізнес в Україні: розбір масштабних тіньових схем, через які держава втрачає мільярди
