За 4 місяці новий лікар-рентгенолог Тальнівської багатопрофільної лікарні здобув добру славу. Людяний, уважний та професіонал – кажуть про нього пацієнти, які побували у нього на прийомі.
Лікаря ми застали за роботою: пильно вдивляючись в монітор із зображенням шийного відділу хребта, розповідав пацієнту про відхилення, що бачив з екрану. Сучасна техніка дозволяє якісно та швидко робити проєкції органів, не використовуючи плівку, а отже не витрачаючи часу. В одному кабінеті тебе фотографують, а в іншому лікар відразу описує побачене.
Розмова вийшла щира й невимушена. Андрій Анатолійович Лосенок розповів, що в Тальне приїхав разом з сім’єю, коли почалася війна. 8 березня дістався Тального, а вже 10 пішов на роботу. За що дуже вдячний своїм друзям та рідним, що запросили, допомогли з житлом. А Олегові Володимировичу Солодьку респект за те, що в такий важкий час не відвернувся, взяв на роботу.
До війни Лосенок був успішним лікарем-рентгенологом, працював у приватній клініці «Аксімед» у Києві, дружина – адміністратором рецепшину в іншій, діти навчалися, син – в університеті, донька – в школі.
– 24 лютого я завіз родину в село Погреби під Києвом, а сам поїхав на роботу. Директор сказав, що ми зачиняємося на невизначений період. 10 днів були з родиною у Погребах. Обстановка нагніталась. Нас лякали, що з Броварів ось-ось вже підуть в наступ. До того ж, 10 днів я маявся від бездіяльності. Це було дуже важко, я так не звик. Тому ми зателефонували нашим родичам, знайомим тут в Тальному. Вони сказали: «Приїжджайте, ми спробуємо вам допомогти». Мені дуже подобається в Тальному: здається, я вирвався на волю. Мегаполіс – це камінний мішок, він душить. Київська клініка згодом відновила свою роботу, та я вирішив залишитися в Тальнівській лікарні, – зізнається лікар.
Запитую, чому обрав професію лікаря, каже – спадкове. Батько й старший брат – військові лікарі. Після інтернатури пішов працювати у Київську лікарню №3 лікарем УЗД, попередньо закінчивши курси. А через три роки головний лікар довірив йому піднімати рентгенологічне відділення. Зарплата лікаря в державній лікарні у ті часи була доволі низькою. Лосенок пригадує, що у 1999 році прийшов на зарплату 110 гривень, і це після 8 років навчання. Тому доводилося увесь час шукати підробіток – як у медицині, так і поза нею. Паралельно з державною лікарнею працював у кількох приватних клініках, інколи дистанційно описував рентгенологічні знімки. Працював по 12 годин на добу. З часом Андрій Анатолійович зробив свій вибір на користь приватної неврологічної клініки «Аксімед», що на лівому березі столиці. Директор клініки, цінуючи професіоналізм Лосенка, запропонував йому перейти на завідування. Згодом він став заступником директора з медичної частини. Цю посаду він обіймав до війни, і не думав, що коли-небудь приїде у Тальне.
Як на мене, професія рентгенолога дуже важлива: треба правильно поставити діагноз, від якого залежить тактика лікування. Рентгенологу потрібно добре знати анатомію людини, більшу частину хвороб та, звісно, вміти використовувати сучасне обладнання.
– На рентген-апараті ми бачимо всі хвороби кісткової системи, все, що стосується кісток. У м’яких тканинах (зв’язках, капсулах суглобів) ми не бачимо нічого. Патологію у легенях, запалення у носовій порожнині – поліпи, кісти також діагностуємо. У черевній порожнині помітна тільки перфорація, це коли утворюється дірка в кишці чи шлунку, тоді повітря наповнює черевну порожнину, і, звісно – кишкова непрохідність. В черепі, якщо якась патологія, пов’язана з вапненням, закостенінням або онкологія в кістках черепа – ми її бачимо. У легенях за рахунок фону легеневої тканини також бачимо онкологію, – розповідає лікар.
А головне, як і в кожній професії – треба любити те, чим займаєшся. Андрій Анатолійович каже, що йому приємно допомагати людям. Як важливо поставити правильний діагноз, коли колеги не знали, що робити, а ти знайшов відповідь, підказав. Цим самим рятуючи життя пацієнта.
Про колектив Тальнівської лікарні новий рентгенолог відгукується позитивно. Каже, що рівень нашої лікарні, як для районної, дуже високий. Приємно вражають молоді лікарі, вони цікавляться, запитують, увесь час в процесі пошуку.
Як складеться далі, лікар не прогнозує. Дружина просить повернутися в Київ, до речі, у нашому містечку вона теж працює – робить перманентний макіяж. З облаштуванням побуту питань не має – живе родина у комфортному будиночку, власник якого за кордоном. Діти навчаються дистанційно.
У день професійного свята, а 19 червня в Україні відзначають День медика, ми бажаємо нашому лікарю, його колегам та всім медичним працівникам міцного здоров’я, професійного росту, вдячних пацієнтів та гідних зарплат.
Ліна ЯЛОВСЬКА
Читайте також: Картини київського художника можна побачити в Тальнівському музеї історіїЧитайте нас також в Telegram!Запис Рентгенолог столичної клініки вирішив залишитися в Тальнівській лікарні спершу з'явиться на Вісті Черкащини.