Рада оборони Чернігівської області прийняла рішення про обов’язкову евакуацію мешканців 12 прикордонних населених пунктів, яка розпочалася з 1 липня і має завершитися протягом двох місяців. Цей захід стосується сіл Корюківської, Новгород-Сіверської, Семенівської та Городнянської громад.
На території Городнянщини під обов’язкове виселення потрапили два села — Мощенка та Лемешівка.
Чому влада наполягає на виїзді, де планують розміщувати людей та як реагують на це самі місцеві мешканці — у нашому детальному матеріалі.
Нова загроза: чому евакуація необхідна саме зараз?
Як наголосив начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус, рішення про евакуацію не пов'язане з глобальним погіршенням військової ситуації чи загрозою наступу. Головна причина — технологічна зміна характеру ведення війни.
Військові фіксують у ближньому прикордонні різке збільшення інтенсивності використання російськими військами FPV-дронів, зокрема на оптоволокні. Проти таких безпілотників засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) є неефективними, що створює смертельну небезпеку для будь-якого цивільного транспорту чи перехожих.
Важливо: Мощенка та Лемешівка сьогодні перебувають у зоні прямого ураження. У Мощенці ситуація критична: там підірвані мости та дороги, село перебуває під постійною загрозою не лише дронів, а й ворожої артилерії. Сюди вже не їздять пожежники, «швидка допомога» чи гуманітарні автобуси.
Де жити та як облаштуватися:
варіанти для переселенців
Найбільший страх людей, які змушені покидати свої домівки, — це невідомість. Проте міський голова Городні Андрій Богдан запевняє: держава та громада підготували гідні альтернативи для тимчасового проживання.
Для переселенців доступні такі варіанти:
Робота та житло в тилу: Фермери в безпечніших районах області запрошують працездатні родини, гарантуючи роботу та дах над головою.
Модульні містечка: Надають можливість комфортного проживання цілими сім’ями, часто з безкоштовним харчуванням.
Соціальний гуртожиток у Городні: Тут є вільні кімнати для кількох сімей. Також міська рада планує придбати за кошти бюджету будинки у безпечних селах для сімей з дітьми.
Колишній інтернат для дітей-сиріт: Завдяки домовленості з обласним відомством, тут підготували приміщення з чудовим ремонтом, кухнею та всім необхідним для життя. Діти, які оселяться тут, зможуть навчатися в городнянських ліцеях.
Спеціалізовані заклади: Для маломобільних громадян та людей похилого віку пропонуються місця у геріатричних пансіонатах з повним доглядом.
Фінансова та соціальна підтримка евакуйованих
Люди, які погоджуються на евакуацію, не залишаться сам на сам із фінансовою скрутою. Вони одразу отримують:
Статус ВПО (внутрішньо переміщеної особи) та відповідні щомісячні державні виплати.
Одноразову допомогу від міжнародних фондів. Наприклад, фонд ЮНІСЕФ виплачує одноразово понад 12 000 грн на кожного члена родини. Фінансову допомогу також надають Червоний Хрест, організація «Право на захист» та інші благодійники.
Пільги та послуги: Компенсацію за комунальні послуги у разі вибору модульних містечок чи гуртожитків, безкоштовне харчування та супровід соціальних працівників для маломобільних осіб.
«Жарти крізь сльози»: настрої у прикордонних селах
Попри загрозу, місцеві жителі сприймають новину про евакуацію важко. На сьогодні у Лемешівці проживає близько 190 людей (зокрема 27 дітей та 8 маломобільних громадян), у Мощенці — близько 160 людей.
Староста Лемешівки Олена Ребенок зазначає, що жителі навіть готують колективне звернення до голови ОВА:
«Більшість громадян проти того, щоб кидати власні домівки й виїжджати в невідомість. Вони кажуть, що писатимуть відмову. Дехто жартує крізь сльози: готові переїхати в модульні будинки, але тільки якщо всі разом, щоб назвати нове поселення "Лемешівкою"».
Водночас староста Мощенки Сергій Руденок дивиться на ситуацію реалістичніше:
«Сім родин з дітьми, які проживають у селі, розуміють небезпеку і погоджуються виїжджати. А от люди старшого покоління поки категорично відмовляються і налаштовані писати відмови від евакуації».
Гіркий досвід та право вибору
Влада наголошує: силоміць дорослих людей ніхто виселяти не буде. Проте у разі відмови від евакуації вся відповідальність за власне життя лягає виключно на самих громадян. Окрім того, гарантувати безпеку чи надання медичних, пожежних та комунальних послуг у зоні активного ураження стане неможливо.
Особливе застереження стосується батьків. У пріоритеті евакуації — родини з дітьми. Якщо батьки відмовлятимуться добровільно рятувати малечу, може бути оголошена примусова евакуація дітей, і тоді їх вивезуть із небезпечної зони навіть без згоди батьків.
Мер Городні Андрій Богдан нагадує про сумний досвід Сеньківки та Берилівки (де наразі всупереч усьому залишається жити лише один чоловік):
«Ті, хто виїхав своєчасно, змогли спокійно зібрати речі та облаштуватися. А ті, хто зволікав до останнього, вимушені були тікати під обстрілами, тримаючи в руках лише те, що першим попалося під руку. Досвід Сумщини та Харківщини доводить: коли ситуація стає критичною, безпечно вивезти людей уже майже неможливо».
Військова загроза реальна, і кожному мешканцю прикордоння сьогодні доводиться робити найважчий у житті вибір. Проте варто пам’ятати: майно та стіни можна відбудувати чи замінити, а людське життя — неповторне.
За матеріалами "Новини Городнянщини"