Напередодні Дня журналіста, 5 червня, на фасаді приміщення обласного радіо відбулося відкриття меморіальної дошки Антоніні Миколаївні Соколовій, котра очолювала Чернігівський облтелерадіокомітет майже чверть століття — протягом 1954-1978 років. Саме завдяки ініціативі й наполегливості Антоніни Миколаївни 1961 року в Чернігові було споруджено перший в Україні типовий Будинок радіо, оснащений сучасним обладнанням. До цього редакція, технічний блок обласного радіо розміщувалися в непридатних для роботи кімнатах кінотеатру імені Щорса, колишньому приміщенні обласної філармонії та облпромраді. За відданність професії Антоніна Соколова була нагороджена двома орденами «Знак Пошани», багатьма медалями й відзнаками Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення, Спілки журналістів України. Вона була заслуженим працівником культури України, відмінником телебачення і радіомовлення. Рішуча й наполеглива, артистична і творча Все це про видатну жінку Антоніну Миколаївну Соколову. І ще багато добрих теплих слів про неї було сказано під час урочистостей. Подяку і захоплення особистістю Антоніни Соколової висловили її колишні колеги та журналісти,
які були з нею знайомі. В урочистому заході також узяв участь перший заступник голови обласної ради Олександр Кодола. Почесне право відкрити меморіальну дошку Антоніні Соколовій було надано міському голові Олександру Соколову та двом донькам Антоніни Миколаївни — Валентині Самокрик та Аллі Родіній. Ветеран обласного радіо Петро Чміль розповів, що з Антоніною Миколаївною йому працювалося легко. За весь час роботи — жодних конфліктів і непорозумінь. Пані Антоніна до роботи завжди ставилася відповідально, виконувала її професійно. Того ж вимагала й від своїх колег. — З Антоніною Миколаївною ми об’їздили всю область. Висвітлювали життя людей праці, які піднімали з руїн міста і села Чернігівщини, робили свій внесок у розвиток сільського господарства. Особливо в післявоєнні роки. Уявіть собі, нинішня центральна Красна площа міста поросла бур’яном і на ній паслися кози. Весь Чернігів був у руїнах. І, повторюся, завжди в центрі нашої уваги була людина. Довгий час радіо не мало свого постійного приміщення. Ми кочували різними куточками Чернігова. І саме завдяки Антоніні Миколаївні згодом у нас з’явився свій Будинок радіо.
Тож цей прекрасний будинок — по суті, пам’ятник Антоніні Соколовій, — говорить Петро Чміль. Добре слово про Антоніну Миколаївну також сказали інші учасники урочистостей. Олег ШОЛОХ, заступник генерального директора з питань радіомовлення Чернігівської ОДТРК «Сівер-центр»: — У характері цієї дивовижної жінки була одна особлива риса — досягати поставленої мети. Саме завдяки рішучості й наполегливості Антоніні Соколовій удалося домогтися того, щоби Будинок радіо був споруджений за рекордний термін — одинадцять місяців. Під час будівництва Антоніна Миколаївна тут днювала й ночувала. Вона була і головою облтелерадіокомітету, і виконробом, якщо можна так сказати. Коли не вистачало будівельних матеріалів, сама ходила добиватися, аби на будівництво постачали й цеглу, й цемент. По дефіцитний силовий кабель їздила аж до Ленінграда. Врешті Будинок радіо був оснащений новою апаратурою та сучасним обладнанням. Ця будівля була її творінням. Анатолій ТЮТЮННИК, головний редактор Чернігівського обласного радіо: — Я пам’ятаю Антоніну Миколаївну енергійною, веселою, усміхненою жінкою.
Пригадую, як ми вітали її з днем народження, як гостювали у неї вдома. Вона завжди відгукувалася на наше запрошення й приходила до Будинку радіо. Ми по-доброму спілкувалися з нею, згадували минуле. І щоразу після нашої зустрічі завжди співали пісні. Вона дуже любила співати. Петро Пікуль, скульптор, член Національної спілки художників України: — Як скульптору мені легко і приємно працювалося над меморіальною дошкою Антоніні Соколовій. Старався зробити щось добре для її рідних, для нашого міста. Перед роботою я ознайомився з біографією Антоніни Миколаївни. Вразило те, що вона була дуже працьовитою, рішучою та життєрадісною людиною. Саме ці риси я намагався втілити у створеному образі. Спогадами про свою матір поділилися й доньки Антоніни Миколаївни. Валентина САМОКРИК, викладач іноземних мов: — Я пишаюся своєю мамою, адже завдяки її наполегливості, вмінню доводити розпочату справу до кінця в Чернігові вдалося побудувати перший в Україні типовий Будинок радіо. У 1945 році вона приїхала в напівзруйнований Чернігів, на Батьківщину свого чоловіка. І перші українські слова,
які тут почула, — це «блакитне небо». Мама одразу закохалася в українську мову, а невдовзі оволоділа нею на професійному рівні. Так Україна стала її другою батьківщиною. На своє місце роботи ненька казала «Мій рідний дім». І мені хочеться, щоб цей будинок став таким же рідним для всіх, хто тут працює. А ще хочу висловити вдячність усім, хто допоміг у відкритті цієї меморіальної дошки. А особливо Олександрові Соколову, Олегові Шолоху, Анатолієві Тютюннику та скульпторові Петру Пікулю, який виконав свою роботу професійно, творчо, натхненно, з душею. Алла Родіна, викладач музики: — Мама була людиною великої тонкої душі, обдарованою, талановитою. Коли мій син був маленьким, то говорив, що тут (у Будинку радіо) живе і працює його бабуся. Скільки пам’ятаю, в нашій сім’ї завжди панувала творча атмосфера. Тато — журналіст, мама трудилася на радіо. І, певно, не випадково я народилася в День радіо. Батьки назвали мене на честь видатної актриси театру і кіно Алли Тарасової. Хотіли, щоби в майбутньому моє життя було пов’язане з мистецтвом. Врешті я почала вчитися грати на піаніно,
закінчила консерваторію і тепер працюю викладачем музики в нашому музичному училищі. Саме від неньки я перейняла артистичність, любов до мистецтва і музики. Крім організаторських здібностей природа щедро обдарувала маму зовнішньою та внутрішньою красою. Вона була творчою людиною. Вміла чудово малювати, співати, трішки грала на роялі. Її красивим голосом захоплювався співак Іван Козловський. Він надсилав мамі листівки до кожного свята. А ще мама була оптимісткою, завжди йшла по життю з усмішкою. Своїм оптимізмом та любов’ю до життя вона надавала сили іншим. Звертаючись до присутніх, перший заступник голови обласної ради зазначив, що радіо — одне з найоперативніших ЗМІ сьогодення. Воно першим доносить до людей свіжі новини. «Доки газети вийдуть друком, телебачення підготує сюжет для ефіру, радіо вже розповість населенню про нові події в області. Саме представники ЗМІ формують громадську думку і допомагають у вирішенні актуальних проблем. Тож бажаю всім журналістам творчого натхнення, міцного здоров’я і добрих новин», — говорить Олександр Кодола. Вийшли на FM-мовлення Започатковані Антоніною Соколовою традиції продовжуються новим поколінням.
І вже зараз обласне радіо поступово переходить на новий рівень звучання. З січня цього року Чернігівське обласне радіо вийшло на FM-мовлення. І тепер мешканці Чернігівщини цілодобово можуть слухати передачі обласного радіо в FM-діапазоні на хвилі 101,2 мегагерц. Щоправда, наразі частота охоплює лише сім північних районів — Корюківський, Коропський, Сосницький, Семенівський, Щорський, Менський та Новгород-Сіверський. Але вже є добрі відгуки слухачів. — FM-мовлення — це новий крок. За ним майбутнє. На Першому каналі Національної радіокомпанії України у нас було лише дві години ефіру. Зараз — двадцять чотири. На хвилі обласного радіо працює молода команда, яка в постійному пошуку нового й цікавого. Це — журналісти Павло Солодовник, Андрій Тіток, В’ячеслав Єрмоленко. Вони весь час вигадують нові рубрики, щоб наше FM-мовлення було не схожим на інші. В радіоефірі нового інформаційно-розважального каналу — новини Чернігівщини, розважальні, молодіжні, дитячі програми та гумор. Започатковано передачу «Польова пошта єднає серця», де журналісти розповідають про життя солдатів,
котрі захищають нашу Батьківщину. Хлопці передають вітання своїм батькам, батьки — дітям. Передача йде тричі на тиждень і вже має гарні відгуки. Якщо на Першому каналі у нас були новини о шостій і восьмій ранку, о п’ятнадцятій годині, о вісімнадцятій і двадцятій, то на FM-мовленні щогодини потік новин. Відбулася подія — і через двадцять хвилин ми вже про неї говоримо. Як державна компанія ми маємо державну політику і пропонуємо людям слухати наше, українське. Ми виховуємо дітей на українському слові та українській пісні. Звісно, що охоплені сім районів із двадцяти чотирьох — це мало. Але вже зараз від Нацради з питань телебачення і радіомовлення ми намагаємося отримати частоту на Чернігів. Тоді б ми охопили Городнянський, Ріпкинський, Козелецький райони. Розширилося б коло наших слухачів, — говорить Олег Шолох. — Я завжди вдячний людям, які щось залишають по собі своїм нащадкам. Кожен повинен так робити. Але життя не стоїть на місці, й сьогодні ми маємо виходити на новий рівень радіомовлення. Ми поступово переходимо від дротового радіо на радіо-FM. І сьогодні наша FM-ка покриває близько 20% Чернігівської області, — продовжує генеральний директор ЧОДТРК «Сівер-центр» Аркадій Білібаєв. — Це небагато, але, враховуючи всі труднощі процесу, досить непогано. Річ у тім, що на покриття якогось окремого району треба брати в Нацраді з питань телебачення та радіомовлення тендер. А це не так легко зробити. Якщо в тому чи іншому районі є вільні хвилі, Нацрада виставляє їх на конкурс. По Чернігову більшість хвиль забрали комерційні канали. Та, сподіваємося, що в новому конкурсі ми переможемо. Валентина НАУМЕНКО
