У Левоньках Чернігівського району більшість мешканців — громадяни похилого віку (пенсіонери). Наше село негазифіковане, а тому приміщення нагріваємо за допомогою пічного опалення. Як наслідок, для мешканців села виникає проблема з дровами та іншим опалювальним матеріалом, які мають досить високу ціну. Не враховуючи навіть значну вартість опалювального матеріалу для пічного опалювання, у багатьох мешканців виникає проблема навіть із тим, як занести дрова до будинків, оскільки вік та стан здоров’я даються взнаки. Маючи велике бажання провести в Левоньки газ, на загальних зборах села мешканці прийняли рішення створити кооператив та газифікувати село. На даний час (травень 2014 року) дозвільна документація готова, є можливість розпочати роботи з проведення газу. Орієнтовна вартість робіт становить 360000 гривень, до кооперативу ввійшло 25 дворів. Але, зважаючи на те, що вартість робіт є досить значною, а мешканці села — переважно пенсіонери, для багатьох сума коштів, яку потрібно заплатити, є непосильною. Враховуючи вищевикладене, просимо надати посильну фінансову допомогу в газифікації нашого села (найбільш бажана фінансова допомога могла би складати 150000 грн.).
З повагою мешканці села Левоньки Чернігівського району Чернігівської області Н. Н. Титенко, С. І. Сидоренко, О. П. Козка, В. Г. Свириденко, А. М. Єдомаха, О. І. Красиловець, Н. І. Красиловець, І. А. Красиловець, Ю. А. Совенко, В. А. Хандога, В. Т. Хомич Від редакції. Ось такого болючого, проблемного листа отримала «Деснянська правда» від мешканців Левоньок. Адресують вони його, зокрема, й Президентові України, котрий лише днями почав виконувати свої обов’язки після обрання на посаду. Що й казати, дорого нам нині обходиться газифікація. Та й сама плата за спожитий газ усе дорожчає й дорожчає. Але є таке поняття, як необхідні кров з носа зручності. Бо без них – і не життя, й навіть не виживання… І скільки нині в Україні таких сіл, як Левоньки… Й де ж шукати ті гроші, коли навіть армію народ гуртом забезпечує… А може, все ж з’явиться добропорядний, співчутливий меценат і вкладе в громаду свої кошти? А там і громада йому чимось би підсобила. Адже соціальний бізнес – це співпраця. Чи, може, й нардеп котрийсь відгукнеться? Не тільки ж на виборах добрими справами сипати, немов з мішка Діда Мороза… А люди – вони вміють бути вдячними. Запишуть золотими літерами прізвище рятівника у книгу буття села. А то й дошку на сільраді відкриють. Аби й нащадки знали, хто їхніх немічних прадідусів і прабабусь порятував. І це не смішки якісь. Може, так і має бути. До речі, в цьому селі розташовано й комунальний заклад «Левоньківська психіатрична лікарня». То ці нещасні пацієнти вже точно нічим ні перед Богом, ні перед людьми не завинили. І їм теж хочеться жити в теплі та добрі…
