Крим

"Логістичний локдаун для ворога": як бійці 1 ОШП і 475-го полку вивели з ладу міст біля Чонгара

9 чер•Армія FM

Перший окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла спільно з пілотами 475-го окремого штурмового полку завдав успішних ударів по мосту біля Чонгара, який сполучає тимчасово окупований Крим із Херсонщиною. Про результати цієї операції, нову концепцію «Фронт Страйк», сучасні штурмові дії, роль безпілотників і роботизованих комплексів, а також мотивацію українських військових в ефірі Армія FM розповів командир Першого окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Дмитро Філатов (Перун).

— Днями ваш підрозділ завдав успішного удару по автомобільному мосту біля Чонгара, який сполучає тимчасово окуповані Крим та Херсонщину. І цієї ночі знову влучно потрапили в цей самий міст. Якої цілі вдалося завдяки такому подвійному удару досягнути?

— Ми ще набуваємо спроможності по нанесенню таких дальніх уражень. Мета ураження була заблокувати цей логістичний шлях сполучення для противника, щоб він не міг поставляти паливно-мастильні матеріали. На даний момент через те, що здійснюється Збройними Силами вплив на шляхи логістики з напрямку Мелітополя і Маріуполя, противник почав доставляти такі вантажі,

як паливно-мастильні матеріали через Крим. Тобто вони паромом переправляють в Крим і з Криму вже забезпечують підрозділи, які стоять на Гуляйпільському напрямку. Ми завдяки нашій кіберрозвідці це з’ясували. Нанесли ураження, але перший раз цього було недостатньо. Ми пошкодили тільки одну половину моста, полотно в одному напрямку. Сьогодні вночі було нанесено повторне ураження з метою повного пошкодження обох полотен. Сам міст не зруйнований, але рух по ньому зупинений і зупинений на достатньо тривалий термін, поки не ведуться відновлювальні роботи. Але ми будемо контролювати, як вони проходять і ближче до їх завершення, якщо буде потреба, допоможемо знову повернути все в попередню точку.

— А чим саме було завдано цих подвійних ударів? Що це за безпілотники?

— Такі удари ми наносимо Firepoint і «Бегемотами». У цьому випадку було нанесено ураження Firepoint.

— Що це за дрони? Можете про них більше розповісти?

— Це FP-2, ті ж самі дрони, які знищують нафтяну інфраструктуру Росії. Єдина відмінність у тому, що ми застосовуємо ці засоби не для нанесення стратегічних ударів.

Ми зараз культивуємо новий підхід, називаємо його разом із командиром 475-го штурмового полку «Фронт Страйк». Це засоби, які Україна використовує для нанесення стратегічних ударів, ми намагаємося перевести на тактичний та оперативно-тактичний рівень для нанесення потужних точних ударів. Наразі Firepoint зменшив обсяг паливних баків у цих засобах і збільшив обсяг вибухівки. Тобто наші засоби не летять так далеко, вони не можуть подолати 1000 кілометрів. Вони летять лише на 400, але цього для нас більш ніж достатньо. Ці засоби набагато дешевші, ніж ті ж HIMARS. Ми можемо їх набагато більше використовувати. Так, ракета HIMARS має більш складну технологічну складову і швидкість у них інша, але наразі ці засоби на фронті для противника стають як КАБи для нас. Противник КАБами знищує нашу інфраструктуру, точки зльоту безпілотників. В України таких засобів не було. Наразі ми впроваджуємо і переводимо на тактичний рівень такі засоби, як Firepoint і «Бегемот». Завдяки цьому в розпорядженні командирів оперативного та оперативно-тактичного рівня є засоби, які можуть наносити ураження на глибину до 400 кілометрів із бойовою частиною вагою до 200 кілограмів.

— Як змінився характер штурмових операцій і які нові виклики диктує сучасна війна?

— Характер штурмових операцій змінився. Він став більш організованим, набув глибоких взаємозв’язків в усіх напрямках. Я кажу тільки за наш підрозділ і 475-й полк, бо ми працюємо в одній зв’язці. Ми створили єдиний центр управління, який назвали мультидоменний центр «Фаланга». У ньому впроваджуємо засоби «Фронт Страйку» і ведемо штурмові дії. Зараз це настільки комплексний підхід, що в разі виявлення точки зльоту ворожих безпілотників ми наносимо комплексне ураження як важкими бомберами, так і засобами Firepoint, «Бегемот». Також використовуємо класичні FPV-дрони. Саме для цього ми створили центр кіберрозвідки, який має дуже поглиблену інформацію про противника. У нас є доступ до даних їхніх командирів взводів, є доступ до інформації про солдатів. Ми знаємо, коли, куди хто рухається, де яка кількість особового складу знаходиться. Коли ми знаємо, що на позиціях залишився один поранений або позиція не має можливості вести стійку оборону, повідомляємо командирів батальйонів. Командири проводять комплексні заходи по зачистці або взяттю в полон цього об’єкта атаки.

Це зменшує наші втрати. Ми зараз близько 70% противника знищуємо в стрілецьких боях. Бувають дні, коли ми взагалі не втрачаємо жодного військовослужбовця.

— Наскільки реалістичною є ціль знищувати 50 тисяч російських військових на місяць?

— За останній місяць саме нашим угрупованням — я маю на увазі наш полк, 475-й полк і БТГр 33-го штурмового полку — було знищено 1600 військовослужбовців противника. Враховуючи, що ми дуже маленька частина Сил оборони, якщо хоча б половину від того, що робимо ми, зроблять усі Сили оборони, то ми досягнемо цих показників. Але важливим є той факт, що основна кількість знищених військовослужбовців противника зараз лягає саме на плечі піхоти. Через щільну рослинність противник може якісно маскуватися. Розраховувати, що ці 50 тисяч, як узимку, ляжуть саме на безпілотну складову, не варто. Тільки силами БпЛА ми навряд чи зараз зможемо знищувати більше ніж 20 тисяч.

— Якщо говорити про наземні роботизовані комплекси, як виглядає ситуація із ними? Чи застосовуєте їх для штурмів, евакуації та інших завдань?

— Ми дуже активно застосовуємо НРК.

У напрямку логістики за останній рік вони набули таких спроможностей, що зараз усі підрозділи під час планування будь-яких дій спираються на НРК так само, як колись спиралися на «Мавіки» в плані розвідки. Але їх недостатньо. На даний момент у нашого підрозділу відчувається суттєва нестача засобів НРК. Для ефективного забезпечення всіх порядків — позицій БпЛА, артилерії, мінометників — підвіз бажано здійснювати саме НРК, а не транспортом, щоб убезпечити життя особового складу. Нам потрібно близько 20 НРК, щоб вони працювали постійно цілодобово. Наразі у нас працює лише три.

— Чи можемо ми говорити про технологічні переваги над ворогом?

— Ми однозначно випереджаємо в такому компоненті, як важкі бомбери. Випереджаємо на дуже великий обсяг. Якщо у противника важкі бомбери, які можуть нести понад 10 кілограмів, — це поодинокі випадки, то наш підрозділ за добу здійснює важкими бомберами не менше 200 місій. За добу ми відвантажуємо важкими бомберами не менше чотирьох тонн вантажів. Сюди входить усе: логістичне забезпечення, боєприпаси, ураження позицій противника.

Ми дуже великі обсяги використовуємо важких бомберів. Обмеження зараз лежить саме в логістиці забезпечення цих позицій. Якщо логістика покращиться, ми будемо відвантажувати не чотири, а шість тонн за добу. У компоненті FPV, я вважаю, у нас паритет із противником. На деяких ділянках противник переважає.

— Наскільки успішними є спроби росіян перерізати логістику Сил оборони України?

— По кількості дальніх уражень завдяки своїм «Шахедам» вони нас ще переважають. Ми бачимо, що вони працюють по наших логістичних вузлах. Але якість зв’язку і той обсяг протидії з боку України засобами РЕБ дає можливість суттєво зменшити ефективність цих ударів. Наше ППО знищує дуже великий обсяг цих засобів. Противник поки що не навчився знищувати логістику співставно з тим, як це робимо ми. Але при цьому ми використовуємо в двадцять разів менше засобів. Те, що ми продемонстрували в Чонгарі, — це насправді дуже маленька частина від того, що щоденно проводиться підрозділом.

— Як підтримується бойовий дух і психологічна стійкість штурмовиків?

— Я долучений до цього процесу щоденно, як і кожен із нас у підрозділі.

Якщо раніше мотивація була в бажанні долучитися до захисту Батьківщини, то чотири роки війни дали втому. Зараз мотивація перейшла більше не в бажання справедливості, а в чітке усвідомлення того, що це не наш вибір, а необхідність. Ми маємо щоденно віддавати свої сили на захист держави та своїх родин. Це вже не іскра мотивації, а усвідомлення необхідності робити цю важку роботу.

— Як, на вашу думку, можна покращити ситуацію з мобілізацією?

— Тут питання не тільки до суспільства, а й до органів державної влади. Є багато інструментів і механізмів, які зараз можна застосувати, але їх чомусь ігнорують. Усі пам’ятають формування підрозділів «Шквал» із засуджених. На певному етапі війни це дало можливість збільшити обсяг піхоти на полі бою, покращити стійкість оборони України і збільшити терміни базової підготовки. Наразі є близько 200 тисяч людей, які знаходяться під слідством. Але поки слідство не закінчилося, вони не можуть долучитися до лав Збройних сил. Я вважаю, що для частини таких людей можна було б створити механізм залучення до війська за певних умов. Це могло б дати Збройним силам від 30 до 50 тисяч військовослужбовців.

— Чи пам’ятаєте ви момент під час цієї війни, який став найбільшим приводом для гордості за своїх підлеглих?

— Насправді я переживаю моменти гордості за хлопців, які щоденно роблять важку роботу. Мені складно виділити якийсь один момент. Кожен день я бачу, як звичайні хлопці роблять подвиг. Зараз усі фокусуються на тому, що є примусова мобілізація, що люди не хочуть воювати. Насправді багато мобілізованих людей потрапляють до нас без військового досвіду. Командири вкладають у них знання, енергію, ведуть із ними оборону і штурмові дії. І за пів року ці люди стають такими ж фахівцями і такими ж героями, як ті, хто прийшов у 2022-му чи навіть у 2014 році. Тому я кожен день бачу епізоди, де пишаюся хлопцями, які роблять важку роботу.

атака, фронт, HIMARS, Перун, локдаун

Читайте ще