В Івано-Франківську загострився конфлікт між прихильниками та противниками будівництва реабілітаційного центру для ветеранів біля міського озера. Після словесної перепалки в соцмережах стався фізичний конфлікт, внаслідок якого військовий Андрій Маджаров опинився в лікарні. В лікарню потрапив також і Андріан Волгін. Сторони звинувачують одна одну у провокації та нападі, а свідки заявили про можливе використання ножа. Ситуація викликала резонанс у місцевій громаді та привернула увагу правоохоронців.
21 вересня івано-франківський активіст та ветеран АТО Сергій Янчук прокоментував конфлікт між прихильниками та противниками реабілітаційного центру, який стався 20 вересня на вулиці Івасюка, де були присутні Андріан Волгін та Андрій Маджаров. За словами Янчука він став свідком конфлікту. Чоловік заявив, що спершу Волгін дав ляпаса Маджарову. А згодом, сталась бійка. «У Фейсбуці я побачив пост якогось не місцевого блогера про те, що я і Андріан працюємо за російські гроші. Я знайшов номер телефону цього блогера, зателефонував йому і ми домовилися про зустріч. Як ми вже потім з’ясували, ця людина родом з Бердянська, нащо він сюди приїхав, нащо він записував ці провокативні прямі трансляції – незрозуміло. І так сталося, що Андріан перший з ним зустрівся, і я не чув їхньої розмови повністю. Але очевидно, що мій побратим не стримався в емоціях і дав цьому блогеру ляпаса. Коли я вже підбіг, почав заспокоювати ситуацію, підбігли Микола Бітюк і різні активісти, які виступають за забудову біля міського озера. У Андріана є відео, як Микола Бітюк біжить на нього і піднімає камінь. Коли я обернувся, побачив, що Андріана всі б’ють. Він втратив свідомість, впав обличчям на землю, з голови пішла кров. Після того викликали поліцію, я попросив, щоб викликали швидку”, – повідомив Янчук. Версії зв’язались з учасником конфлікту, якого згадав Сергій Янчук. Як виявилось наразі(на 21.09.2024 року) ветеран АТО, військовий Андрій Маджаров знаходиться в Івано-Франківській обласній лікарні з травмами голови. Далі, пряма мова телефонної розмови журналіста з військовим. Журналіст до Андрія Маджарова: скажіть будь-ласка, де Ви зараз знаходитесь?
Андрій Маджаров: “…я якраз в лікарні, в обласній, отримав удар рукою в голову, в район лівої щелепи”.
Журналіст: сьогодні Сергій Янчук заявив, що він переконанинй, що Ви вчора отримали від Волгіна “ляпаса”, це правда?
Андрій Маджаров: “Це Янчук так думає, але там більше свідків і цивільних, і не тільки, і свідки кажуть, що у Андріана в руці був ніж, і він цією рукою, затиснувши ніж у руці, наніс мені удар по голові. Це покази свідків, які дали покази Національній поліції. Бо я не бачив як він мені наніс удар, бо саме в той момент відвертав голову вправо і отримав удар, це був боковий удар. Я дав покази, що рукою, як саме, долонею там, або кулаком я не писав. Написав як є – рукою, все. Після цього удару мене розвернуло, у мене пішов жорсткий тригер. Адреналін, головний біль, бо у мене багато контузій. Мені не можна по голові бити, тому я поїхав, і кинувся до лікарні. У мене картинка почала плисти дуже сильно. Я хоч і не впав, але я дуже себе тримав в руках“.
Журналіст: на відео, кажуть про ніж, і згодом видно, що ніж лежить на землі, то був присутній ніж і чий він?
Андрій Маджаров: “Є відео, це зняли свідки, він(Волгін, – ред.) цей ніж викинув траву. Але я наголошую – це свідки засвідчили, що був напад на військвого зі сторони Андріана. До мене приїзджали свідки, і не одна людина про ніж сказала, що дали такі покази офіційно Національній поліції України, бо там були слідчі дії. І до мене приїжджали представники Національної поліції і взяли покази. Описав ситуацію як є. Бо я вважаю, що те, що відбулося, це ну, за рамки адекватності виходить і якогось людського цивілізованого розуміння, за що ми так боремось, воюємо, втрачаємо життя, здоров’я і так далі. Це моя особиста думка. Якось так”.
Журналіст: то як взагалі виникла ця ситуація? Як ви всі зустрілись?
Андрій Маджаров: “Тепер дивіться. Вчора мені Янчук подзвонив. А я вже збирався їхати в Запоріжжя. У мене там справи, бо я там фізично знаходжуся і сюди приїхав провідати своїх бойових побратимів, які зараз також мутанти і в лікарнях різних служать. Я їздив до них в гості. Тут у мене є мої побратими з полку Сафарі, такі самі як і я, списані зі служби після бойових поранень і живуть вільним життям. Так само їх хотів побачити. Я приїхав з Києва, адже я був на реабілітації. Вони мені подзвонили, запросили, і коли я приїхав, про цю ситуацію розказали, так як в мене є підписники. Я вважаю, що наші воїни гідні того, щоб соціалізуватися, інтегруватись в суспільство. В центрі міста, на озері, і вони цього дуже гідні.
Якщо так комусь не подобається, то це проблема його особистого психіатра, бо люди не розуміють, якщо вони цього не зроблять, це вже буде на 2022 рік кількість бойових побратимів з пораненнями, з травмами. А травми це ще, напевно для соціуму буде гірше, ніж ампутації і поранення.
І для тих, хто над цим грається. І якщо ми не зможемо цих пацанів соціалізувати адекватно, це буде дуже велика проблема для цього. І тому в мене така реакція і такий посил самої трансляції. Тим паче, коли козаки, які цим займаються, побратими, захисники України та інші люди волонтери. Для того, щоб відбувся подібний центр на озері, там, де вже забудували, чим тільки не забудували. Але чомусь реб. центр для пацанів інтегрувати там не може. Ладно, то інша історія.”
Журналіст:
то повертаючить до запитання, як ви всі там зустрілись 20 вересня?
Андрій Маджаров: “Спочатку, як я взагалі там з’явився, і ця ситуація сталася. Поясню. Я вже збирався їхати в Запоріжжя на п’яту годину. Був автобус, як я то сказав по телефону, він(Янчук – ред) мене сам набрав.
Почав там з образами, туди сюди нібито. Градус ми зменшили. І ми домовились про те, що зустрінемось фізично. Він для мене покаже свої доводи, об’єктивну сторону, їхню.Чому у них така реакція і хто негідник? Для того, щоб розібратися.
Я йому сказав, що не питання. Прийду. Я сам прийду, якщо ти будеш сам. Тоді не було про Адріана взагалі мови, якщо ти мені покажеш, доведеш інформацію, що я сказав, щось не те, то я видалю ту пряму трансляцію, ми включимо нову, скажемо, що зустрілися.
Я вибачаюся, і принесу вибачення і громаді, яка в тому приймає участь, на яку я сказав, що вона обманута.
От і я би включив пряму трансляцію, вибачився перед усіма, потисли руки, я б сюди поїхав в Запоріжжя.
Але получилось так, що я прийшов на те місце, де ми домовились іти до них на зустріч. Я ж не розумів, хто такий Янчук, і хто такий Адріан, якщо чесно, то візуально я їх не знав. Вони були там, де там ресторанчик якийсь такий(Легенда, – ред). Там, на тій стороні дороги, де я був, підбігає цей Андріан, а він(Янчук – ред) йшов більш спокійно за ним. Хапає мене за руку, і як на базарі: “ти там набазарив, ти хто по жизні?”.
Я кажу: “та ні, ні, друже, Ми ж домовлялися, що будемо спілкуватися, як цивілізовані люди”. Я кажу: “ні ні, так спілкуватись не буду”.
Я повертаюсь, щоб іти, і мені йде подача в голову, після чого, то все інше, що на відео відбулося.
І, щоб ви зрозуміли, я вистояв, але дуже погано стало. І коли я повернувся, я побачив, що його знесли, бо в мене в мене затригерило все. Це була провокація.
Я вже за себе міг не ручатись після тих контузій, бо козаки і козачки, які пройшли війну, саме війну, вони розуміють, що таке хаотичний сплеск адреналіну в кров.
Це може бути біда для оточуючих, бо ти можеш того не контролювати, бо ти на те не налаштований.
Це цивільна історія. Бо на війні ти входиш в той стан, попередньо, перед задачею, або постійно знаходишся. От тому тут це дуже небезпечно.
Тому я дуже зрадів і заспокоївся, коли побачив оту катавасію людей.
Мене люди врятували, і, мабуть, і того Андріана так само.
Тому він повинен їм дякувати за те, що вони це зробили, а не займатися тим, чим зараз займаєся далі він та його команда.
Вони перекручують факти, дискредитують ветеранів захисників України, зіштовхують лобами людей, на тому піаряться, заробляють собі політичні бали, якісь в публічному просторі, але це не на користь Україні.
Це моя також суб’єктивна думка, а може і об’єктивна.
Це не мені вирішувати”. Журналіст: наскільки я зрозумів, опоненти образились, що Ви в ефірі сказали, що противники реабілітаційного центру мають якесь відношення до рф чи до чогось такого… Андрій Маджаров: “Я ж після того, що зараз відбулося і відбувається далі з їх сторони, то я в цьому взагалі впевнений, що воно так і є. Я в точку вдарив, бо вони навіть на себе це нагребли і так сильно, розумієте. І коли я беззахисний і розслаблений, прийшов на зустріч один. І тут два типи, хто з них, хто – не розумію, і починається такий фізичний вплив? То як я це маю сприймати?
Вони там багато чого наговорили на своїх сторінках і вирізали з контексту те, що їм цікаво“.
Нагадаємо, 20 вересня, в Івано-Франківську на вулиці Івасюка трапився конфлікт між прихильниками та противниками будівництва реабілітаційного центру для ветеранів поблизу міського озера. Військові заявили про напад з ножем. Опоненти все заперечують і говорять тільки про ляпас, який був спровокований прямим ефіром в соцмережі Андрія Маджарова в якому вын жорстко розкритикував противників будівництва реабілітаційног оцентру біля міского озера та назвав франківців, які їх підтримують, “обманутими”.
