Події

Сергій Мішін убив дружину і закопав у лісі

12 лис•Gazeta.ua

— Вона його дуже кохала, більше за себе. Фізично її не обіжав, але й особливої уваги не приділяв, — полтавка 30-річна Наталія Рвачова каже про Сергія і Людмилу Мішіних. 5 листопада чоловік убив дружину й закопав за містом.

28-річний Сергій і 31-річна Людмила Мішіни були знайомі понад 10 років. У шлюбі прожили сім, народилася донька Вікторія, 6 років Мешкали в однокімнатці приміського села Горбанівка на Полтавщині. Після закінчення Полтавського військового інституту телекомунікацій Людмила працювала в міському відділенні Укртелекому. 5 листопада не повернулася з обідньої перерви.

— Востаннє її бачили в районі зупинки на вулиці Богдана Хмельницького, — каже Юрій Сулаєв з обласної міліції. — Була одягнена в оранжеву болоньєву куртку із золотими змійками, в чорні спортивні штани і спортивні туфлі. Того ж дня чоловік оголосив її в розшук. В інтернет-виданнях розмістили фотографії, почали пошуки. Багато даних про жінку не збігалися. За два дні Сергій зізнався, що вбив дружину монтировкою. Показав, де закопав тіло. Його затримали, зараз — в ізоляторі.

— Я не знаю, як можна вбити таку жінку,

— продовжує Наталія Рвачова. — Люда була як сонечко — енергійна, весела, жива. Завжди усміхалася, привітна з оточуючими. Після інституту з усіма підтримувала зв'язок. До неї неможливо було ставитися погано. Любила спорт, бігала, ходила в тренажерну залу. У житті їй треба було небагато: здорова донька, спілкування. На роботу їздила лише велосипедом, дочку привчила до активного способу життя. Віка — це головне, що було в житті Люди. Завжди з нею і на прогулянці, і на заняття, і в школу мистецтв. А Сергій хотів жити з коханкою.

— Бачила їх разом три тижні тому. Дружно йшли за руки, сміялися, шуткували, — згадує 39-річна Олена Аверкеєва сусідка Мішіних. — Кажуть, він усе давно спланував. 5 листопада Люда поїхала на роботу велосипедом, він — машиною. По обіді камери зафіксували їх на машині, вона забігала в аптеку. На Дублянщині є лісок невеликий. Там убив, вирив могилу, вниз животом закопав. Того ж дня в п'ять вечора цілувався біля ЦУМу з однією жінкою в білих чобітках. Її сестра "В контакті" написала, що Люда просто надоїла Сергієві. А Людочка дуже його любила.

Якби сказав їй стрибати з моста — зробила б. Хіба Вікуся зупинила б.

7 листопада Мішіни мали б святкувати сьому річницю весілля.

— У наш дім вони поселилися, коли Люда була на восьмому місяці вагітності. Вона така спортивна, збита. Кепка, рюкзак, велосипед. Поряд є ставочок, плавала там, — продовжує Олена Аверкеєва. — Животик угорі, а вона на спині. Народила Вікусю. Жили спокійненько, скандалів не було. Кругом із дитиною. Вікуся гарна, як лялечка. Люда як відчувала, що Бог їй мало часу відвів. Не випускала з рук ту Віку. Коли з вікна не глянь, вони гуляють. У дворі косички заплітає доньці. З дитям не просто гуляла, а грала в м'яча, знала багато цікавих ігор. А Сергія з Вікою ніколи не бачили.

Сергій працював водієм у полтавському ЦУМі. Сусіди кажуть, не був комунікабельним — лише вітався.

— Мені Люда ще торік признавалася, що Сергій має іншу. Та не хотіла рушити сім'ю, терпіла. Кохала його більше за себе. Захотів він піцу — вона для нього спече в дев'ять вечора. По дому все вирішувала, завжди сама домовлялася з ремонтниками і слюсарями, — згадує сусідка.

Людмилу Мішіну поховали 9 листопада. Тіло з моргу забирали батьки. Цього дня вони мали йти до сватів — смажити шашлики і святкувати річницю весілля дітей.

— Після похорону батьки відреклися від Сергія, — каже Олена Аверкеєва. — Зізналися, що він — не їхній син. Усиновили його 5-місячним. Його рідний батько теж убив дружину, матір Сергія.

Читайте ще