Лауреат Нобелівської премії з медицини, американський науковець Карл Дайссерот пропустив дзвінок з повідомленням про свою перемогу від комітету. З ним змогли звʼязатися лише через дружину.
Про це пише Associated Press.
Дослідник Медичного інституту Говарда Г’юза та професор Стенфордського університету, який сам себе називає «совою», часто працює й після опівночі. У розмові з журналістами він зізнався, що саме ліг відпочити після перегляду наукових праць і листування зі студентами, коли отримав дзвінок від Нобелівського комітету в Стокгольмі.
Через декілька секунд почав дзвонити телефон його дружини — дитячої нейроонкологині Стенфордського університету, докторки Мішель Може-Дайссерот.
«Чи можемо ми поговорити з Карлом?», — почула американка на іншому кінці телефон.
Читайте також:
Сьогодні стартував Нобелівський тиждень: хто може отримати премію миру і чому Україна звучить серед претендентів Дайссерот зізнався, що ледь не втратив здатність говорити, коли дізнався про присудження премії, але опанував себе за хвилину-дві. Новина про присудження премії стала для нього несподіванкою,
тоді як його дружина, науковиця Мішель Може-Дайссерот сприйняла нагороду як належне.
Наступні години Карлу довелося приймати привітання і давати онлайн-інтерв'ю журналістам. Поспати йому так і не вдалося — вже близько 3:30 ранку до нього прибув фотограф.
Коли один із представників Стендфордського університету, які прибули в будинок колеги, поцікавилися, чи нічний галас не заважати сусідам родини, Може-Дайссерот лише знизала плечима. Жінка пояснила, що із сім'єю живе в житловому комплексі для викладачів, де мешкає чимало нобелівських лауреатів.
О 6:30 ранку Карл Дайссерот попросив про годинну перерву, адже саме в цей час прокидаються троє його дітей і їм потрібно зібрати обід до школи. Стендфордський університет опублікували ролик, на якому видно, як 10-річна Софі, 13-річна Емма та 16-річний Гадсон реагують на нагородження батька.
«Я — лікар-науковець. Я психіатр. Мене хвилює доля пацієнтів, зокрема тих, хто має розлад аутистичного спектру (РАС) чи депресію. Для мене важлива надія, яку дають дослідження. Але також я фундаментальний дослідник, тому мене цікавить пізнання цього дивовижного органа — головного мозку, розуміння того, як він працює, як інтегрує та обробляє інформацію, забезпечуючи все те, що робить нас людьми», — зазначив лауреат Нобелівської премії.
Читайте також:
Відкриття астрофізичних високоенергетичних нейтрино. Лауреатом Нобелівської премії з фізики став Францис Хальзен Наразі він планує повертатися до роботи, бо «ще є багато, що можна відкрити, і багато людей, яким потрібна допомога».
Нагадаємо, Карл Дайссерот отримав цьогорічну Нобелівську премію з фізіології та медицини спільно з німецькими колегами Пітером Гегеманом та Георгом Нагелем. Їх ідзначили за відкриття світлочутливих іонних каналів та оптогенетики — метода, який показує, як нервові клітини формують спогади, почуття та поведінку.
