Одна з ліній оборони Харківщини побудована неподалік кордону з країною-агресоркою. Відразу, щойно Сили безпеки та оборони під час блискавичного контрнаступу восени минулого року вигнали ворога з української землі, на Харківщині, неподалік кордону, наші воїни облаштували позиції. Кореспондентка АрміяInform побувала на позиціях, де прикордонники вдень і вночі несуть службу та не дають російським загарбникам жодного шансу повернутися на землі Слобожанщини.
Довкруги позицій панує тиша — затяжний літній дощ вимусив замовкнути навіть птахів. Але тиша — не означає спокій: до північного агресора тут зовсім близько, а отже — будь-якої миті можливі провокації, тому прикордонники ані на мить не спускають очей з напрямку, де підступно причаївся ворог…
Окопи, бліндажі та «спостережники» прикордонники обладнали, як кажуть, на роки, адже навіть після перемоги України агресивний сусід, на жаль, нікуди не подінеться, а тому охороняти та обороняти державний кордон доведеться, аж допоки росія не зникне з лиця землі як держава.
Стіни криївки обтягнуті теплоізолюючим матеріалом,
у куті стоїть буржуйка, яка зігріває вартових кордону і нині — під час негоди. Тут же, на столі, стоять засоби зв’язку — поруч із сучасними станціями старі-добрі «ТАПікі». Хлопці кажуть, що надійнішого приладу для підтримання комунікації між підрозділами немає — ворог його точно не прослухає.
Кухня, облаштована в сусідньому бліндажі, чиста та затишна. Тут стоїть газова плита, на одній із конфорок якої вариться гречаний суп, на другій — гріється вода для запашної кави. Поряд стоїть польовий холодильник для зберігання продуктів. На полиці за фіранкою облаштований склад з крупами і консервами. На столі на тарілці — апетитні малосольні огірки, творіння місцевого кухара.
До Великої навали орків прикордонник на псевдо «Арієць» служив у пункті пропуску в одному з аеропортів України. Наразі він — командир бойового підрозділу. Воїн розповідає, що обстановка на ділянці його відповідальності змінюється динамічно:
— росіяни обстрілюють наші позиції з мінометів та артилерії, використовують диверсійно-розвідувальні групи, аби зрозуміти, де вразливе місце в нашій обороні,
щоб пробити її. Вони роблять це для того, аби відтягнути наші сили від напрямків контрнаступу. Ми ж, виходячи з наявної обстановки, постійно змінюємо підходи і методи в обороні, аби бути в повній готовності до спроб ворога прорвати державний рубіж на цьому напрямку та дати йому гідну відсіч.
За час перебування на позиціях хлопці вивчили «робочий розклад» загарбників майже погодинно.
— Найбільш активні московити з дев’ятої до десятої години ранку, в обід, ну і «бажають нам неспокійної ночі», — посміхається український воїн на псевдо «Калямба».
За його словами, саме вночі активізується робота ворожих безпілотних літальних апаратів. У такий спосіб загарбники промацують оборону українських підрозділів.
Але українські прикордонники дають гідну відповідь окупантам і на це. Крім БПЛА, наші воїни застосовують й інші новітні технології: встановлюють спостережні камери, вночі використовують тепловізори та прилади нічного бачення, встановлюють фотопастки.
— Але найпотужнішим нашим «озброєнням» таки залишається око та слух бійця. Техніка в будь-який момент може підвести,
людина — ні, — розмірковує «Арієць».
За словами прикордонників, по той бік кордону останній час вони фіксують перебування «кадирівців».
— Як і скрізь, де б вони не побували, ці «тіктокери» створюють інформаційні приводи, фільмуючи, як вони обстрілюють цивільну інфраструктуру України, а потім стверджують, що знищили склади з боєприпасами та пально-мастильними матеріалами українських військ, скупчення нашого особового складу, і продають це російським пропагандистам. Але ж ми точно знаємо, що вони просто стріляють по мирних місцевих жителях…
Хлопці стверджують, що на більш рішучі кроки посіпаки кадирова не спроможні — вони перебувають на другій лінії та не поспішають штурмувати українські позиції.
Тримати оборону українським прикордонникам допомагають їхні чотирилапі помічники. Собака Мамка, яка кілька тижнів тому привела в одному з бліндажів поповнення, виконує функцію такої собі сигналізації:
— Щойно ми бачимо, що тварина дивно поводиться чи ховає потомство, відразу прямуємо до укриттів — незабаром трапиться якась надзвичайна подія: вибух поблизу або обстріл наших позицій.
Охороняючи державний кордон, українські бійці тижнями, а іноді й місяцями, не бачать рідних, а тому, користуючись нагодою, передають сім’ям привіт через кореспондентку АрміяInform. Серед інших виділяється кремезний чоловік років 55-ти на псевдо «Кіт». Він переказує вітання онуку та зі сльозами на очах ділиться з нами горем: у травні цього року, обороняючи українські позиції під Бахмутом, загинув його син…
Але попри біль, який переживає український воїн, він не збирається ані опускати рук, ані випускати з них зброю. «Кіт» та його побратими переконані: другого шансу на прорив кордону північному сусіду вони не дадуть!
Фото автора
