Київ

Прийшла до лікаря з відром гречки

2 грд•Gazeta.ua

Киянка 23-річна Олена Михайловська сім років носить у сумці сік та цукор-­рафінад. Їсть його, коли знижується цукор.

— Одразу відчуваю. Це як пірнути в басейні та швидко випливти, — розповідає. Вона невисока, худа. — Різко бракує кисню. Слабну, мутніє в очах, руки й ноги трусяться. Треба чимшвидше з'їсти солодке. Вистачає маленького соку, щоб усе минуло.

Михайловська хворіє на ­діабет.

— Почалося в 10-му класі. Пила по дві чашки води щогодини і ніяк не могла напитися. Сильно схудла. Важила 42 кілограми, а тут стала 35. Сил не було ні вчитися, ні відпочивати. Мама повела в лікарню, коли втрачала свідомість. Ви­явився дуже високий цукор. Тепер сиджу на інсуліні. Щодня роблю по п'ять-шість уколів перед тим, як їсти. Я співаю в групі, займаюся спортом. Буває, що й забуду поїсти, тоді цукор падає.

— Кажуть "голодний обморок". Це коли рано встала, побігла на город сапати картоплю і там у ній упала, — говорить доцент кафедри ендокринології столичного медуніверситету Олександр Приступюк, 63 роки Вивчає діабет 35 років. — Мозок працює тільки на глюкозі, серце від неї залежить на третину.

Як не поїли, то бере її з печінки. Від цього тремтять руки, серце калатає. Людина заточується, ніби п'яна, пітніє, її вивертає. Треба снідати, а не кава, цигарка і побіг. Хто не їсть зранку, частіше має хворе серце.

Радить поїсти перед тим, як іти на город, рубати дрова чи розчищати сніг. Цукор відкладається у м'язах і витрачається від праці. Тому після роботи ми втомлені, безсилі й голодні.

— Вправи, особливо плавання, забирають багато енергії, — пояснює Лариса Ніфонтова, головний лікар Модерного діабетичного центру. — Цукор знижується навіть тоді, як накричав начальник. Тому нам хочеться з'їсти шоколадку після важкої наради. Всі діабетики це знають, тож носять із собою солодке.

Перша ознака — спітнілі долоні та прискорений пульс. Стають роздратованими. Таке буває під час місячних у жінок.

— Буває, іде у справах, раптом голова закрутилася, і більше нічого не пам'ятає. Бо мозок недоотримує глюкози. Раджу тоді випити соку чи чаю, заїсти цукеркою. Цукор з них одразу всмоктується в кров. За 10 хвилин з'їжте бутерброд. Хліб поповнить глюкозу на довше.

У дорослих брак цукру виникає через пухлину на підшлунковій.

— Була огрядна така жіночка, весь час носила з собою варену гречку. Прийшла до мене з відром каші. Їла її постійно — в дорозі, на роботі. Без неї мліла, пітніла й падала. Запідозрив пухлину на підшлунковій. Це було на початку 1980-х, тоді не робили ультразвукової діагностики. Хірурги працювали навмання — розрізали й шукали пухлину. Ми ризикнули, про­оперували, й жінка схудла.

Згадує худу пацієнтку, яка щоночі прокидалася спітніла з болями в серці. Жменями їла валідол. Коли щось перекушувала — легшало. Після видалення пухлини поправилася, серцеві напади минули.

— Часто бракує цукру дітям із родин діабетиків. Пам'ятаю дівчинку, яка мліла, пітніла, рвала. Переросла, але зараз має 40 років і сидить на інсуліні. А все того, що в її мами був діабет. Він передається спадково. Незалежно, хворіли батьки, дідусь чи тітка. Знаю жінку з діабетом, яка п'ятеро дітей народила. Перші чотири доньки всі з часом похворіли теж. А п'ятим був син. У дитинстві страждав від нападів цукрового голоду, а у 18 років мав діабет.

Радить родичам діабетиків стежити за вагою і після їди ходити 18 хв. Робити не менш як тисячу кроків. Що раніше почати стежити за цукром, то довше не потрібно інсуліну.

Читайте ще