Ми не можемо передбачити, яким виросте наша мила дитинка, проте варто докласти всіх можливих зусиль, аби вона змалечку відчувала безумовну любов, не стикалася з насиллям у будь-якому якому вигляді і просто жила своє щасливе дитяче життя. Тож, ось наші 10 помилок, які найчастіше присутні в родинах і які ми не помічаємо.
Брехати дитині чи при нійМалюк дуже тонко відчуває брехню, з якою стикається. Ти пообіцяла, що не буде боляче, а лікар зробив укол, сказала, що підете в кіно, а потім передумала чи взагалі не збиралася. Навіть «невинна» брехня іншим людям, яку чує дитина, зароджує в ній впевненість, що брехня — нормальний буденний спосіб спілкування між людьми.
Примушувати доїдати все, що в тарілціДитина не автомат, у який потрібно завантажити харчі. Це людина, яка має (чи набуває) свої смаки, потреби і можливості. Маленький організм зазвичай добре може регулювати свої потреби і відчувати ситість, навіть якщо ти вважаєш інакше. У вислові «харчове насильство» важливо не забувати про слово «насильство».
Різко змінювати свої звичкиНе важливо, йдеться про відлучення від грудей,
заборону на пустушку чи відмову від іграшок не за віком. До будь-яких яких змін дитина має «дозріти», і у кожної свій ритм і темп у цьому.
Карати чи винагороджувати їжеюБудь-які категоричні заборони зазвичай мають зворотний ефект – хочеться саме цього, забороненого. Тому строга дієта – це не про виховання, а про штучне створення культу їжі, як і винагороджування смаколиками. Якщо ти хочеш контролювати або обмежити якісь продукти, шкідливі для дитини, то не тримай їх удома, поясни дитині принципи, за якими їй потрібно харчуватися, але не забороняй категорично ці продукти, якщо, звісно, не йдеться про медичні показання.
Примушувати підлаштовуватися під вимоги суспільстваТут варто намацати грань між деструктивною поведінкою, що заважає іншим, та природними дитячими проявами. Бути тихим, не бігати, не ставити запитань, не плакати – це все притаманно малюкові, і сварити його точно не варто. Краще у спокійній обстановці, зрозумілою дитині мовою пояснювати, коли вона має стримуватися, а коли це не обов’язково.
Вибачатися за те, чого дитина не розумієВибачення – тонка і важлива річ,
яка має сенс тільки тоді, коли людина повністю усвідомлює, за що вибачається, і робить це щиро. Якщо просто змусити дитину казати формальні слова вибачення, коли вона геть не розуміє, за що вибачається, чи не відчуває провини – це принижує її гідність і вчить нещирості.
Сварити прилюдно на вимогу інших дорослихКоли мама іншого малюка вимагає покарати дитину за якусь провину, не поспішай сварити її. У будь-якій ситуації будь на її боці при сторонніх, а вже пізніше, наодинці, можеш спробувати розібратися в ситуації. За потреби насвари, а головне – поясни, чому те, що дитина зробила, – погано, і як варто поводитися інакше.
Обійматися з кимось, коли дитина цього не хоче
Навіть якщо ти ризикуєш отримати докори й образу від бабусі чи подруги, не варто змушувати дитину обіймати когось чи терпіти обійми, коли їй це неприємно. Тактильний контакт подобається не всім, а дитина, навіть найменша, має повне право обирати, з ким хоче його мати. Це допоможе їй і в дорослому житті.
Здороватися чи спілкуватися з незнайомцямиДоброзичлива дитина – це прекрасно, але варто змалечку навчити її обережності,
при цьому постаратися не залякати. Вітатися, спілкуватися, приймати подарунки чи ласощі, сідати в машину чи йти кудись із незнайомою людиною не можна ніколи. Про це варто говорити не один раз. Також поясни, що доросла людина ніколи не має просити дитину про допомогу – це точно підозріло.
Робити те, що виходить поганоЦе не заклик виховувати людину, яка опускає руки за найменшої невдачі, але якщо дитина після багатомісячних тренувань усе ще не може впевнено стояти на ковзанах, та ще й ненавидить цей процес, то, можливо, варто замінити фігурне катання на музичну школу, як би тобі не хотілося бути мамою фігуриста-чемпіона світу. Нескінченні провали виховують у дитині комплекс невдахи. І навпаки, найменші успіхи надихнуть її на подальші подвиги та наполегливу працю.
Читай також: Стратегічне батьківство: 8 ролей батьків для виховання успішної дитини
Ці поради – не аксіома, а особистий погляд і досвід. Головне – чесно відповісти собі на запитання, якою людиною ти хочеш виростити свою дитину, і допомогти їй у цьому. Гарантій результату точно ніхто не дасть, статися може будь-що, попри всі твої правильні дії, і в дорослому віці дитина в будь-якому разі пропрацьовуватиме з психологом свої дитячі травми. Така наша батьківська доля. Але це не означає, що старатися не варто, адже базова картина світу у малюка формується саме в родині.
