Судова гілка влади в Україні в ідеалі мала б бути незалежною. Та чи дійсно це так? Нині всі говорять про люстрацію. Прийнятий відповідний закон. Та чи все так гарно, як про це пишуть? Є думка законотворців про це. Є думка суспільства. А є власні погляди в середовищі тих, кого хочуть люструвати. Там кажуть, що не проти цього процесу. От тільки мета хороша, а інструменти, вважають судді, неякісні.
Своєю думкою про очищення влади поділилися судді Апеляційного суду Волинської області під час круглого столу, який відбувся сьогодні, 15 грудня.
Нові закони. Суддівська оцінка
У квітні був прийнятий Закон «Про відновлення довіри до судової влади». Голови судових палат склали повноваження. Звільнені також члени Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії. Що на сьогодні ми маємо? Ані Вища рада юстиції, ані Вища кваліфікаційна комісія досі не сформовані. Тож органи, які мали б чистити ряди суддів, звільняти недобросовісних суддів, - не працюють.
А все це відбувається тому, що представників у Вищу раду юстиції обирають практично всі, хто тільки може: Верховна Рада,
Президент, З’їзд суддів, З’їзд адвокатів, З’їзд представників юридичних вишів та Конференція прокурорів. До ради також належать голова Верховного суду, Міністр юстиції та Генеральний прокурор. Це суттєво відрізняється від європейської практики, де Вищу раду юстиції обирають лише судді. Тож ті, кого українська Вища рада юстиції може звільнити, запросто можуть поновитися на посаді через Європейський суд.
ЧИТАТИ ЩЕ: ХТО ПЕРЕШКОДЖАЄ СУДОІЙ РЕФОРМІ В УКРАЇНІ: ПОЗИЦІЯ ЕКСПЕРТІВ
«Вважалося, що вся проблема в головах судів. Але коли Президент говорить про п’яту колону, то я хочу сказати: почніть із себе. Я хотів би бачити порядок у Верховній Раді, як у суді. Коли Прем’єр-міністр каже про корумповану систему, я кажу: дайте мені люстратора, я хочу побачити в які рамки я маю входити. Ми виконали цей закон, хоч і незрозуміло для чого він був прийнятий», - каже голова Апеляційного суду Волинської області Петро Філюк.У жовтні Верховна Рада приймає новий Закон – «Про очищення влади», у тому числі й судової. Але сам цей документ – неякісний, переконує голова Апеляційного суду.
Адже статті закону суперечать загальним положенням цього ж закону. На думку Петра Філюка, цей закон, як інструмент очищення влади, суперечить сам собі. Бо інакше як пояснити, що цей документ ґрунтується на засадах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист, і, водночас, згідно з цим законом, звільняють всіх керівників вищих ланок. Себто головне в цьому процесі не людина (злочинець він чи ні), а посада.
Власне, експерти припускають, що творці закону керувалися принципом «сьогодні на сьогодні», тобто приймали закон без огляду на перспективу чи наслідки. Не виключено, що він був прийнятий заради виборів до Верховної Ради.
«Люстрація потрібна, але такими неякісими механізмами це зробити неможливо. Видаємо закон, але не знаємо, як його виконувати. Бо створили Тимчасову слідчу комісію, яка подає свої висновки до Вищої ради юстиції, яка, своєю чергою, не працює. Ми цей закон виконаємо. Я, зокрема, відповідаю за план заходів. Але ми будемо один одного перевіряти,
і створимо нову корупцію. Всі будемо в процесах. Ми його виконаємо, але чи буде досягнута мета, яка ставиться. Закон суперечить процедурі, бо ми поновимося через Європейський суд», - характеризує закон Петро Філюк, додаючи, що очищувати суди таки треба.
Суддівська реформа і очищення по-суддівськи
Петро Філюк каже: в досвідчених суддів ніхто не запитував яким чином можна було реформувати суддівську систему і як її очистити. А насправді все не так вже й складно, вважає він.
Остання судова реформа лишень все заплутала. Після створення спеціалізованих судів чимало з них стали «ручними». Тому найперше, на думку Петра Філюка, варто було б впровадити триланкову судову систему.Має бути суд першої інстанції (районний суд, сформований по територіальному принципу). Це має бути єдиний суд на тій території, і людина не повинна ходити і шукати куди їй звернутися з тією чи іншою заявою. Бо бувають такі випадки, коли одній і тій же особі відмовили у прийнятті заяви у трьох судах, відправляючи щоразу до іншого.
Апеляційна інстанція за тим же принципом: всі справи розглядаються в одному суді.
Вища інстанція і відповідні палати. Але вищі суди – це сфера чужих інтересів. Саме для того, аби ліквідувати Верховний суд створили ручні спеціалізовані суди.
«Щодо місцевих судів, я б чоловік 5-7 звільнив - і душа не боліла б»
Що ж до очищення влади, то й тут все могло бути набагато простіше. Бо, вважає голова Апеляційного, «ніхто не наведе в хаті ладу, крім господаря». Власне, на його думку, ліквідація місцевих кваліфікаційних комісій – то було неправильне рішення... Раніше суддю могли за короткий час на місці позбавити повноважень. Тоді хай би оскаржували в вищих інстанціях. Нині ж ця процедура може затягуватися роками.
«Нам не довіряють чомусь питання люстрації. В одній з республік Прибалтики свого часу суди самі здійснювали очищення. Підняли статус судді, створили органи суддівського самоврядування. А ця катавасія, що в нас, може тривати роками. Бо Вища рада юстиції не діє, Вища кваліфікаційна комісія теж. Дійшло до того, що судді, які вже мають 65 років і не виконують своїх функцій, досі отримують зарплату. Бо звільнити їх нікому», - пояснює заступник голови Апеляційного суду,
суддя з 35-літнім стажем Олександр Фідря.А Петро Філюк додає: «Неважливо, хто проводитиме процедуру очищення, а важливо, які правила цього очищення. Ми знаємо кого звільнити. За своїх колег в Апеляційному суді я спокійний. А щодо місцевих судів, я б чоловік 5-7 звільнив, і душа не боліла б».
Секретар судової палати з розгляду цивільних справ Оксана Завидовська-Марчук пригадує досвід кількарічної давності. Свого часу в Апеляційному суді домагалися звільнення одного з колег, бо він соромив звання, яке носить суддя («Ваша честь»).«Процедура виписана так, що суддю, якого ми хочемо позбавитися, не можемо звільнити. Ми сотню подань писали, щоб його звільнити. Але нічого не добилися, просто дочекалися, коли в нього закінчилися повноваження», - розповідає вона.
До слова, йшлося під час зустрічі й про те, як стати суддею. І, на думку голови апеляційного суду, тести в цій справі – не допоможуть. Його пропозиція (за умови, що хтось би нею поцікавився) була б така: претенденти на суддівське місце мали б попрацювати зо два роки помічниками судді і отримати рекомендації.
Бо комп’ютерний висновок – не повинен бути останнім аргументом.
Публічність судових процесів і нічні чергування
Голова Апеляційного суду Волинської області вважає: одним з рецептів відновлення довіри до судової гілки влади мала б бути публічність у розгляді справ, зокрема, резонансних.
«Якби я вів, наприклад, справу Тимошенко, я б вимагав, щоб це було максимально велике приміщення, щоб там могли поміститися всі журналісти. Я б дав виговоритися сторонам, і потім арештував би їх за неповагу до суду, бо має бути порядок в судовій залі. А не перетворювати засідання на дебати. І тоді ми б показали суспільству, що там є порядок. Я ніколи не розумів колег з інших областей, які не допускають журналістів до резонансних справ. У тому, що нас не розуміють – винні ми самі. Коли розглядалися справи щодо так званих «законів 16 січня», мені казали чергувати й вночі. Але я відмовився. І ми слухали справи в найбільших залах. Нас врятувала від цих неприємних речей якраз публічність», - пояснив Петро Філюк.
