"Креденс" це фільм непро галичан, апро те, якпогано москалі асимілюються вУкраїні", каже про свою нову картину київський режисер Валентин Васянович. Стрічка про родину львівського віолончеліста Ореста вийшла упрокат 23січня.
Про враження від неї розповідає засновник сайта вигаданих новин UaReview Роман Голубовський, 30 років
Креденс або буфет для посуду сімейна реліквія, військовий трофей діда. Він цінний для тещі, але неважить стільки для головного героя Ореста і йогодружини. Попри повну свою непотрібність, креденс здоровенний, займає половину їхньої хати, невписується вінтер"єр. Його совають, випадково б"ються обнього, однак викинути неможуть, бож це "подарок".
Найбільше розсмішив епізод, коли Орест приходить надень народження дотещі. Абсолютно всі гості вкімнаті прикидаються, аби лиш мама була щаслива воно ікомічно, іжиттєво. Єлюди, зякими легше вдавано погоджуватись, ніж пояснити, чому вони неправі. Ну,як переконати тещу, щостарий німецький креденс нікому вже непотрібен? Або якїй розтлумачити, щоОрест може незахотіти зайнятися сексом ізсестрою своєї дружини?
(теща змушує героя зачати дитину також другій своїй дочці. "Країна"). Тому всі вдають, щосвіт саме такий, яким вона його придумала, йнібито радіють ірозважаються. Особливо комічно танцює Орест.
Головний герой майже ідеальний інтелігентний українець. Намагається жити чесно ісправедливо. Однак так виходить незавжди. Варіація теми "нє ми такіє, жизнь такая", але неустилі російського бойовика, анашої реальності. Герой небере зброї, анамагається культурно їй противитись. Хоча, недуже вдається.
Найголовніший устрічці фейк (неправда, ляп. "Країна") те, щовіолончеліст заробляє більше заавтомеханіка. Нажаль, унас робота музикантів надержавній службі оплачується нещедро.
Певні риси персонажів перебільшені це може інеправдиво, однак дозволяє показати те, щохоче режисер. Негативний герой багатий батько однокласника сина Ореста. Напиваючись, він приходить набатьківські збори ушколу, б"є Ореста за"провину" його сина. Потім нагло зносить будівлю музичної школи, незважаючи налюдей всередині. Це анекдотичний образ багатія 1990-х. Сьогодні таких неіснує.
