Львів

Львівський військовий госпіталь - притулок для 120 поранених з АТО

У Львівському військовому госпіталі зараз лікуються 120 поранених у зоні АТО.

Загалом же у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, в який входить госпіталь на Личаківський 26, побувало понад 600 пацієнтів. Проте їх кількість продовжує збільшуватись.

Наприклад вчора, розповідають представники Центру, привезли групу з Дніпропетровська. Серед них був й співробітник військово-медичної частини – водій. Він постраждав, намагаючись відігнати свій транспортний засіб від учасників зони АТО, коли бойовики стріляли в паливні баки, аби поранити якомога більше людей. Тепер він лікується тут.

Інвалідами залишаться не більше 1% хворих, що перебувають на лікуванні. Протези потребують 5 чоловік, двом з них вже зробили операцію. Центр обслуговує військові формування, бійців національної гвардії, громадські підрозділи. «Ми однаково лікуємо всіх, хто опинився на полі бою», - наголошує головний хірург Західного регіону полковник медичної служби Іван Богдан. Частіше за все військових привозять з осколковими, міновими пораненнями, нейрон-хірургічними ушкодженнями.

Представники Центру говорять, що з кульовими пораненнями людей привозять мало, адже коли діє снайпер, залишається мало шансів на виживання. Хоча нещодавно у бойовиків з’явилася ще одна тактика: спочатку снайпер завдає поранення, а потім стріляє по товаришам військового, які намагаються його врятувати. Саме так, розповідають вони, загинув чоловік Тетяни Чорновол.

«Ми хочемо подякувати львів’янам, які пройнялись співчуттям й дуже допомогли зі збором крові для переливання. Зараз донорів вистачає, до того ж налагоджена система пошуку волонтерів», - говорить Степан Горобчук, Начальник клініки анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації. Фінансуються операції з двох джерел: державою (70%) та волонтерами й меценатами (30%). Але коли мова йде про якісь рідкісні чи дорогі ліки або обладнання, останні допомагають значно швидше й ефективніше.

Юрко з Львівщини служив у війську на контракті, його відправили служити в Зеленопілля. В центр потрапив з вибуховою травмою від машини. Як стане на обидві ноги планує повертатися до зони АТО. «Бо хто це зробить крім нас,

то є робота», - говорить хлопець - «Не знаю, чия вина була, що стільки поранених. Я – солдат, моє діло служити». Про те, що багато учасників АТО зникло безвісти, Юрко відгукується песимістично: скоріш за все вони загинули, або в полоні. Хоча можуть й десь добиратися до війська. Його другові снарядом розірвало голову. Самого Юрка капітан витягнув з поля бою до медиків.

Дмитро потрапив в оточення в зоні АТО. Його також поранили в ногу. Бойовики почали наступати на них важкою артилерією, притисли танками. Спочатку стріляли мінометами, потім пішла піхота й відкрила шквальний вогонь. «Ми коли вдвох з товаришем прикривали відступ військ, нас обох підстрелили в ногу», - розповідає хлопець. - «Спочатку все населення наче було проти нас, називали фαшиcτами й найманцями, але після того, як бойовики ґвалтували жінок й вбивали людей, а ми прийшли їх визволяти – змінили своє ставлення».

Біля госпіталю зустрічаємо волонтерів, що принесли ліки. Отець Олег Древняк привіз до військового госпіталю шприцеві дозатори та реанімаційно-хірургічні монітори загальною вартістю близько 46 тис.

грн. Кошти на допомогу військовим збирали парафіяни. «Ми молимося не тільки за тих хлопців, що воюють в зоні АТО, а й за тих, що поранені й знаходяться в госпіталі», - наголошує отець.

Зараз потреби госпіталю в основному задоволені, як розповідають представники Центру. Але все одно лікарям не вистачає грошей на реабілітаційне обладнання, пристрої подвійного призначення, якими можна надавати допомогу безпосередньо на місці бойових дій, медичної техніки для евакуації людей. Останньої у наших військових дуже мало: всього 4 електромобілі, коли на кожен батальйон потрібна своя. Броньований транспорт, а саме БТР-4, який підходить для евакуації військових, в Україні виготовляють на заводі «Електрон».

Також військово-медичний центр збирає кошти на сепаратор крові – пристрій, завдяки якому пацієнтові можуть переливати його ж власну кров після операції, що знано зменшує стрес для організму. Його ціна – приблизно 800 тис. грн. «Фінансову допомогу можна надавати через різноманітні фонди, наприклад «Фонд допомоги пораненим». Або безпосередньо через наш Центр», - каже начальник Центру, полковник медичної служби Іван Гайда.

Читайте ще