Чому юнаки й дівчата, яким би ще жити, мріяти й любити, вкорочують собі віку і як можна цьому запобігти – у розмові із завідувачем кафедри психології та психотерапії УКУ, кандидатом психологічних наук Галиною Католик.
Ініціація – перехід у доросле життя
– Пані Галино звідки беруться суїцидальні настрої у підлітків?
– Це питання існує стільки, скільки існує світ. Самогубства у підлітковому віці були завжди. Причин тому дуже багато. Вчинок – сума причин, наслідок того, що відбувається у душі, у думках. Він може бути усвідомленим, а може бути неусвідомленим.
Завідувач кафедри психології та психотерапії УКУ, доцент, кандидат психологічних наук Галина Католик. Фото: Миколи Тиса/ZIK
Одна з причин може лежати у площині досвіду поколінь, який ми, на жаль, забуваємо і не розглядаємо. Адже ми є одне колечко у ланцюжку між минулим і майбутнім.
– Ви маєте на увазі спадковий фактор схильності до самогубства?
– Це може бути однією із складових.
Щоб зерно проросло, має бути насіння, ґрунт, який йому підходить, та дощ, який його поллє. Беремо різні фактори – усі вони мають зійтися вкупі:
у часі, просторі, віці, щоб зерно, яке десь там заховане, почало проростати.
Багато років говорять, що підліткові суїциди чи суїцидальні спроби часто бувають демонстративними. У цьому є своя мудрість. Через це підліток хоче промовити до дорослих і сказати, що є нагальна проблема, про яку вони не хочуть чути, бачити її. Або дорослі не розуміють, що відбувається з дитиною, яка вже перестала бути дитиною.
– Які саме проблеми спонукають підлітків до таких дій?
– Перш за все, вікові проблеми. Йдеться про те, наскільки є порозуміння між поколіннями у цій ситуації і чи простір допомагає підлітку стати з дитини дорослою людиною. У цій площині є велика проблема. Суспільство (не тільки України, а й цивілізації загалом) приходить до такого стану, де люди роблять експерименти над собою – що і як ми витримаємо, не враховуючи закони розвитку, закони буття, фізичні закони, які існують поза нами і в нас. За ці речі підлітки дуже страшно розплачуються.
До дитини потрібно бути повернутим обличчям і розуміти потреби віку. Підлітковий вік – період, коли дитина відділяється від батьківської системи.
Колись підлітків називали отроки – ті, що відрікаються. Починається підлітковий вік приблизно в 11 років. Мав бути час, коли підліток був змушений випробовувати себе, свої можливості. Часто дітей такого віку віддавали кудись вчитися поза сім’єю, сприяли відокремленню від сім’ї. Були різні заклади – ліцеї, майстри, у яких підлітки вчилися, набували якогось фаху, ремесла. Хлопці у 13 років вчилися воювати, захищати, відстоювати. У них були провідники у доросле життя, які навчали, передавали свій досвід. Це відповідало особливостям цього віку. Це тривало багато століть, а можливо, тисячоліть.
Зараз ми живемо в іншому просторі, де діти від сім’ї відокремлюються пізніше, де дуже часто конфлікти в сім’ї наростають. Закони розвитку ми не можемо змінити. Форми відділення від сім’ї, будування власного простору, будуть проявлятися по-іншому. Може статися конфлікт, який призведе до патологічних форм відділення від сім’ї. Підліток йде з життя, коли не має іншого способу піти, не має сил будувати власний простір.
Усі підлітки себе випробовують, особливо, хлопці. Це вік ініціації – переродження,
або народження дорослої людини. Якщо ми згадаємо історії про життя Олекси Довбуша, там описуються ініціації, які проходили легіні. Треба було пройти по стовбуру дерева через ущелину – подолати страх, зустрітися наживо з пережиттям, що ти можеш загинути і дати собі з цим раду. Хто не справлявся – гинув. Такі ініціації є різні у різних народів світу. Колись ініціація відбувалася в армії. У сучасному суспільстві немає провідних ініціацій. Діти собі часто придумують їх самі. Потреба у цьому є, а контрольованих форм, які доросле суспільство їм пропонує, на жаль, немає. Дорослішання триває. Молодь собі придумує парасуїцидальні способи стосунку з собою. Особливо, це стосується хлопців.
Що вони роблять? Подивіться, як вони на велосипедах ганяють поміж автомобілями. Часто це виглядає страшно. Але вони випробовують себе. Це несвідомі процеси, але вони архаїчні. Вони себе змушують наживо зустрітися з випробовуваннями і дати собі з ними раду. Хлопці скачуть між будинками з одного даху на інший – хтось провалюється. Будують будинки на вершечках дерев. Так було завжди – хлопці мусять жити в гармонії з небезпекою і долати страх.
Є різні форми ініціації. Колись вони були достатньо контрольовані дорослими. На жаль, зараз дорослі усунулися від відповідальності за дорослішання дітей.
– Як відбувається дорослішання дівчат? На що слід звертати увагу?
– У дівчат є свої особливості розвитку, досвіду, набування жіночої ідентичності. Негативний підлітковий досвід дівчата, молоді жінки потім несуть у свої сім’ї. Перший досвід, який переживає дівчинка, накладає відбиток на все життя. Жінка-берегиня, жінка-мати, жінка любляча – це не пусті слова, а основа основ здорової нації. Дівчинку треба оберігати від таких досвідів, які хочуть мати хлопці.
Важливо вчасно віддавати підлітків у хороші руки
– Причини підліткових самогубств найчастіше виходять від сім’ї чи від суспільства
– Від усього разом. Сім’я має бути середовищем розуміння своїх дітей, їх дорослішання і потреб у кожному віці. Причини виходять і від суспільства, яке не дає їм можливості вчасно дорослішати і проходити етапи дозрівання, як це закладено природою.
Завідувач кафедри психології та психотерапії УКУ, доцент, кандидат психологічних наук Галина Католик.
Фото: Миколи Тиса/ZIK
– Як дорослим побачити межу через яку підліток переступить і може статися трагедія?
– Важливо бути в сім’ї, відчувати потреби своїх дітей. Підлітки можуть мовчати, не розкриватися, не говорити. Вони закриваються від батьків, будують свій простір. Ми можемо радити, що робити. Але сказати, що кожного разу трагедії можна запобігти, я не беру на себе такої сміливості. Є дуже багато факторів. Суспільні процеси теж відіграють велику роль.
– Чи можна у цьому контексті говорити про негативний вплив на психіку підлітків Інтернету зокрема соціальних мереж?
– Обов’язково! Ми природою створені жити у справжньому, реальному світі, а не у віртуальному. У житті людина є в гармонії – це відображають її думки, переживання, рухи тіла. Живе спілкування взаємно збагачує людей… Що відбувається, коли дитина сидить у віртуальному світі? Вона не проживає, у неї ніби голова відщеплена від тіла. Немає цілої гами емоцій, гармонії у стосунку з собою у цілісному розумінні. Немає здобування досвіду. У віртуальних іграх ми не проживаємо цілісно. Йде перенапруження когнітивних процесів,
що досі до кінця не досліджене.
Про віртуальний світ можна сказати – винаходи роблять мудрі, а часом користуються ними немудро. Це дуже добра річ, коли побути у ній годинку у день, листуватися по роботі, знайти літературу…
– Зважаючи на стрімке зростання новітніх технологій чи можна прогнозувати збільшення кількості суїцидів?
– Прогнозувати – невдячна справа. Думаю, ми дійдемо крайньої межі розвитку віртуального простору і будемо повертатися назад. Добре все, що в міру.
– Як вберегти підлітків від інформаційного негативу?
– Важливо розуміти те, що і колись розуміли люди. Життя треба, у першу чергу, віддавати близьким і рідним.
– Але у сучасних реаліях батьки змушені працювати зранку до вечора аби заробити на сім’ю – прогодувати вдягнути дітей дати їм освіту.
– Зараз тривають дуже великі перегони за матеріальним. У багатьох у помешканнях є чимало надлишку. Наше уявлення про багатство – планка, яка весь час йде догори. Насправді більшість не має відповіді на запитання: що таке багатство? Коли хтось має дуже багато всього, але не має душевного комфорту – постає питання ціни того багатства.
Кажуть: люди збідніли. Але порівняно з чим, як, хто, де? Це теж питання абсолютно відносне. Один мій дуже заможний колега, який може собі дозволити їздити світом, мав екзистенційну кризу, коли приїхав з Індії. Він сказав: я бачив дуже бідних людей, але, що головне, вони були дуже щасливі. Потрібно знати міру. Для дітей важливо мати не 10 плащиків у шафі, а любов батьків.
– Вічна тема – конфлікт поколінь. Як у сучасному світі знайти спільну мову з підлітком
Намагатися бути разом до того моменту, коли дитина хоче з вами бути. Підліток сам покаже, коли він захоче відокремитися. Важливо вчасно віддавати підлітків у хороші руки. Є скаутський рух. Вважаю, це просто знахідка. Цей рух дуже добре враховує те, що часто упускає школа – вікові і статево-рольові особливості. Це варто запроваджувати у стосунках з підлітками. У скаутському русі у підлітків є наставники, провідники. Це не батьки, а старші друзі, до яких хочеться дотягнутися, бути на них подібними.
Схильні до суїциду підлітки як правило залежні від соцмереж
– Як би ви описали загальний психологічний портрет підлітка схильного до суїциду?
– Я можу про це сказати з власного психотерапевтичного досвіду роботи.
Як правило, такі підлітки мають депресивний компонент та подібну між собою поведінкову канву. Ці підлітки мають знижений емоційний фон та потребують дуже великої підтримки. Часто вони не мають бажання щось робити. Спостерігається екзистенційна криза, тобто криза сенсу життя. Вона може носити фрагментарний характер, а може бути довготривалою. На природні питання, які собі завжди сталять і ставили підлітки: «Хто я?», «Який я?», «Ким хочу бути?», їм важко знайти відповіді. Часто ці підлітки дуже залежні від соцмереж, де зосереджуються на великій кількості філософської, езотеричної літератури (що може поглибити екзистенційну пустку), або зависають у комп’ютерних іграх…
Завідувач кафедри психології та психотерапії УКУ, доцент, кандидат психологічних наук Галина Католик. Фото: Миколи Тиса/ZIK
– Тоді потрібно звертатися до фахівців?
– Якщо є інтернет-залежність – так, обов’язково. Якщо підліток неактивний, бездіяльний, мало спілкується з товаришами, не адаптовується у шкільному колективі, просиджує за комп’ютером значну частину дня (а часто і ночі!!!) – треба поставити питання:
що з ним відбувається?
Зазначу, активне спілкування – провідний вид діяльності підлітка. Маючи нагальну потребу в спілкуванні, підлітки вступають одночасно в суб’єкт-суб’єктні та суб’єкт-об’єктні стосунки, тому важливою з’єднувальною та опосередковуючою ланкою в цих відносинах є образ власного «Я» та образ значущого іншого – партнера по дружньому спілкуванню. У рамках цих взаємин відбувається постійний обмін цінностями, що складають змістовий бік спілкування, внаслідок чого за сприятливих умов виникає і може поступово укріпитись спільність настроїв, поглядів, життєво важливих цілей і ціннісних орієнтацій. Тому, віддзеркалюючись від образів «Я» своїх комунікативних партнерів (друзів, наставників тощо), формується і власний образ «Я» («Ми») підлітка. Це типовий психосоціальний шлях набуття підлітком завдяки розгалуженій і багатоманітній комунікації власного рефлексивного досвіду. Тому підліток має бути адаптованим та активним у середовищі однолітків, у спортивному просторі, вчитися активно приймати участь у дорослому житті. Він може ризикувати…А також він має мати повноцінний нічний сон!
Проблема у тому, що сьогодні підлітки часто сплять надміру коротко, що виснажує.
Повторюсь, проблема у тому, що суспільство пасивне в інтеграції підлітків у доросле життя. Це не тільки курси іноземних мов, репетитори з різних шкільних дисциплін. Це активна взаємодія не тільки з однолітками, але й з дорослими у дорослому житті. Там має бути місце і фізичній праці, і спільним походам, де вони навчаються вживатися та виживати у природних умовах тощо. Це просто прогулянки і розмови про життя, ситуації, пережиття. Життя означає жити, проживати! Це активний соціальний процес! Варто також зосередитись на вихованні наставників, як колись говорили «провідників», які б допомогли отрокам пройти ініціацію.
Чому стаються самогубства у юнацькому, підлітковому віці? На це впливає багато чинників, але у кожному випадку все дуже індивідуально.
Розмовляла Наталія Шутка
IA ZIK
