У Львівській національній галереї мистецтв імені Богдана Возницького, вперше після півторарічної перерви, відкрили особливу експозицію двох століть.
ІА Дивись.info розповідає, які експонати представлять відвідувачам і про те, яку роботу проробили реставратори.
Приглушене світло, об яке б’ються тіні сотень скульптур, робить атмосферу затишною і змушує про щось подумати. Нинішня Львівська галерея мистецтв зведена 148 років тому та її історія сягає набагато глибшого коріння. Будинок збудували 1873 року на замовлення Дідушицьких, котрі були представниками місцевої шляхти з українським корінням.
Під масивом текла річка. Ця сирість у підвалах будівлі збереглась і донині, розповів генеральний директор галереї Тарас Возняк. Він також пояснив, що перед тим, як прочинити двері оновленої експозиції, було зроблено дуже багато роботи.
«За цей час ми займались не лише експозицією. Ми розпочали свою роботу із таких речей, які можна вважати невидимими. Принаймні, для відвідувачів», – каже пан Тарас. Наприклад, у запасниках, себто в підвальних приміщеннях, де зберігались експозиції,
було багато вологи, з якою треба було поборотись. Працівники галереї відфільтрували всі спеціальні речовини, які ізолюють стікання води.
він також зауважує, що відвідувачі навіть не звернуть уваги на деталі, над чим насправді працювали не одну годину і не один день. «Стелю дівчата розчищали скальпелем десь пів року», – показує директор.
А ще він пишається власною командою. Зазначає, що довга реставрація була здійснена за левову частку грошей, які працівники заробили. Відновлення коштувало приблизно 13 мільйонів, 3 з яких виділила держава, інші — власними коштами.
«Часто кажуть, що музеї — неспроможна для цього інституція. За ці кілька років ми навчились заробляти достойні гроші», – додає він. Експозиції розташовані у тематичних залах. Пан Тарас зізнається, що часто в галереях присутня мішанина — показують все й одразу, а це заважає побачити справжні постаті, які були задіяні в цьому художньому процесі.
Виставка складається із нових імен і нових експонатів. Їх тут 365, однак це лише співпадіння із аналогічною кількістю днів у році. Третину з творів відвідувачам продемонструють вперше.
«Ми хотіли показати все те, що є в запасниках, – далі веде Тарас Возняк. – Бо з часом мало-що змінюється в формуванні філософії експозицій».
Команда хотіла показати весь художній процес у його складності та його багатогранності, позаяк тут представлені твори XIX-ХХ століть.
Розпочинається все із Австрійського періоду. Можна зазирнути в очі жінкам і діткам на портретах чи розглянути романтичні полотна наполеонівської епохи. «Ми маємо дивитися на те, що писали люди. Тут застосований принцип, коли ціла зала віддана одному майстру. Є окремі зали – зала Яна Матейко, Мальчевського чи Новаківського», – розповідає співкуратор експозиції. Тарас Возняк зауважив, що за весь час у галереї показували тільки одну роботу Олекси Новаківського.
«Галерея за весь час мала лише одну роботу Олекси Новаківського, а без нього львівський живопис – просто нонсенс. Ми попросили наших партнерів із Національного музею імені Андрея Шептицького, приватних власників і родину Новаківського дати нам в депозит на деякий час ці роботи. Для того, щоб вони не зберігалися десь у затінку, а їх могли побачити», – каже Тарас Возняк. 1 з 10 У галереї мистецтв додають, що планують створити сад скульптур.
Вже 3 лютого, львів’яни зможуть торкнутись до історії особисто — оновлена експозиція починає приймати відвідувачів.