Львівська дискусія про «Грішницю». Пропаганда порно чи пошуки еротичної естетики

NTA

Журнал під красномовною назвою «Грішниця» та відвертими фото, який виявили у Львівському муніципальному мистецькому центрі, викликав гаряче обговорення: чи має право така література виставлятися в арт-закладі, яке фінансує Львівська міська рада. Окрім того, гаряче дискутували і про саме дискусію, яку організував центр у свій захист, щоб показати, що журнал насправді не порнографічного, а еротичного характеру.
Що таке «Грішниця»
Перший номер журналу «Грішниці» лімітованим випуском вийшов улітку минулого року. Автори спозиціонували його як мистецький. «Солодкі цукерки. Уже незабаром ви зможете стати власниками дебютного номера еротичного арт-зіна «Грішниця». У цьому виданні головні герої і контриб’ютори — українські художники і художниці, які підіймають питання сексуальності, самопізнання, гендеру та інтимності», – так в інстаграмі анонсувала вихід першого номеру журналу креативна директорка видання Julie Poly 31 травня 2021 року. Другий номер «Грішниці» вийшов у жовтні.
Тематика журналу – інтимні стосунки і секс. Видання щедро ілюстроване фото, зміст яких і став підставою для дискусії у Львові. Порно чи еротика?
Арт-зін, тема для спекуляцій чи легалізація порно
Скандал спалахнув 12 січня з допису фотографині Олени Кавкун, яка першою звернула увагу на наявність журналу в центрі.
«В принципі абсолютно будь-що, якщо захотіти, можна запакувати під мистецький проектний соус. Навіть якщо це пропаганда розпусти і порнографічного сприйняття сексуальності, об’єктивація тіла подані як благонамірене мистецтво з трішки доданою шаржовістю», – написала вона.
Та найбільше її обурила присутність журналу саме в просторі муніципального центру Львова.
«Можна назвати її еротичним арт-зіном “Грішниця” і виставляти цей продукт фотографки з Луганська, Julie Poly, як вона сама сказала – “з нотками порнографії”, обидва його випуски, у створеній з міського бюджету міській галереї, якою є Львівський муніципальний мистецький центр під керівництвом Ляни Мицько», – написала Олена Кавкун.
У самому центрі пропаганду порнографії заперечують. Стверджують, що примірник журналу отримали в подарунок. Розмістили його у секції 18+. Відтак нічого злочинного у цьому немає. Журнал не потрапляє до рук дітей.
На переконання директорки центру Ляни Мацько, дискусія виникла тому, що люди не завжди розуміють різницю між еротикою і скандалом. У коментарі для Zaxid.net вона повідомила, що в бібліотеці мистецького центру є й інші еротичні видання.
«Дуже легко на цій темі спекулювати. Вона дуже ранить людей, бо вони не є обізнаними в межах законодавства, що таке порнографія. Будь-яке зображення голого тіла для людей одразу є порнографією. І журналісти на цьому спекулюють, бо це дуже клікбейтна тема», – каже Ляна Мицько.
Натомість у коментарях у соцмережах наголошують, що центр таки має рахуватися зі суспільною думкою, адже фінансується з бюджетних коштів.
«Вони фактично ЗАБОВ’ЯЗАНІ звітувати будь-якому платнику податків, як вони витрачають ті гроші. Зверніть увагу, я НЕ підтримую жодну із сторін. Але «Котики» НЕ є нєпрікасаємимі і їх проекти НЕ є такими, що автоматично вважаються чимось геніальним. Якщо, наприклад, прокуратура та суд встановлять, що займаються банальною пропагандою порнухі, то керівництво центру можете отримати і тюремний термін. Ще раз: Львівський муніципальний мистецький центр НЕ є приватною галереєю, де дійсно можна чхати на думку суспільства!!!», – так відреагував фотограф Сашко Балабай на коментар у захист Центру, в якому Олені Кавун порадили припинити «займатись єрєссю», а протестувати проти концертів рускіх артистів в Україні і Львові.
Категорично висловився з цього приводу і відомий львівський священник, отець Юстин Бойко. Зокрема його обурило не лише присутність журналу в центрі, а й проведення в закладі відповідної тематичної дискусії (до слова, із шести її учасників троє були саме представники центру).

У центрі організовану дискусію назвали реакцією на «на звернення небайдужих містян, яке поступило через Гарячу лінію міста та через допис у соцмережах про присутність ненормативного контенту тілесного характеру у Муніципальному мистецькому центрі»:
«Ми спробуємо розібрати ситуацію із присутністю у просторі Муніципального мистецького ценру журналів «Грішниця». Де межа дозволеного у згадках про тіло та секс у мистецтві. Наскільки це може бути нормованим у публічному просторі? Також окремо поговоримо про сексуальну освіту та можливість проявляти різноманітні суміжні проблеми через мистецтво», – йшлося в анонсі події, що відбулася сьогодні, 14 січня.
На переконання отця Юстина Бойка, такий захід – ніщо інше легалізація промоції видання сумнівного змісту.
«Звертаюся до Львівської міської ради, оскільки це є ваш заклад. Заклад, який є муніципальний, культурний арт-центр. Щоби він мав робити у той час, коли є Різдвяні свята, коли навколо України зібралися російські війська, коли Росія намагається внести сум’яття у суспільство. Арт-центр мав би відповідати на ці виклики, гуртувати нарід, штовхати його здобуття чогось величного. Але арт-центр не має іншого завдання як промувати журнал «Грішниця»», – наголосив він у своєму відео.
Що каже закон про «Грішницю»
Згідно зі статтю 2 Закону Про захист суспільної моралі, «виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються». Цей же закон від 2003 року дає і визначення, що є порнографією, а що еротикою.
«Порнографія – вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти;
Продукція еротичного характеру – будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливою», – йдеться в законі.
До слова, одним із аргументів на свій захист у центрі називають висновок юристів, за яким «Грішниця» не є порнографічним виданням.
«Оскільки журнал «Грішниця» продається в герметичній упаковці, зі спеціальним маркуванням «Продаж особам, які не досягли 18 років, заборонений», а також має за мету виключно досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти та не вважається образливою, тому даний журнал не можна вважати періодичним виданням з порнографічним змістом», – такі висновки експертизи правової компанії Prima Veritas навело видання Твоє місто.
Водночас Олена Кавкун звернула увагу на те, що на сторінках журналу рекламують доволі «специфічні» заклади для отримання задоволення із елементами БДСМ. А щоб не виникало сумнівів щодо справжнього скерування видання, порадила ознайомитися з контентом «Грішниці» в інстаграмі і робити висновки: йдеться про естетичне чи вульгарно-натуралістичне.

Олеся Головач
Фото: фейсбук Олени Кавкун, Львівський муніципальний мистецький центр