Осінній вигін овець із пасовищ є невіддільною частиною сільського життя та багатовікової культури Бессарабії. Цей сезонний ритуал тісно пов'язаний із традиціями та історією бессарабських болгар.
Вівчарство має глибоке коріння в регіоні. Після масової міграції болгарських переселенців із рідних земель наприкінці XVIII — на початку XIX століть вони принесли із собою унікальні знання, навички та культуру розведення дрібної рогатої худоби.
Уже в XIX столітті вівчарство стало одним із головних джерел існування болгарських колоністів: отари забезпечували родини м’ясом, молоком, вовною та шкурами, а догляд за тваринами вимагав щоденної праці та чималого досвіду.
З настанням осінніх холодів у традиційному календарі починається підготовка до зимового періоду. Зазвичай до Дня Святого Димитрія фермери збирають отари з пасовищ, готують теплі загони, формують запаси сіна та кормів, а також дбають про ветеринарний догляд за тваринами.
Сьогодні вівчарство залишається важливою частиною живої спадщини та культурної пам’яті Бессарабії. Осінній збір овець — це не лише традиційна господарська діяльність, а й зв'язок поколінь, що зберігає вікові навички предків та повагу до нелегкої праці пастухів.
За інформацією Обласного центру болгарської культури у місті Болград.
