Майже 40 років тому, у шкільні роки його називали «шибайголова». А сьогодні на фасаді його рідного ліцею №33 відкрили меморіальну дошку. Захисник України Андрій Безпалко без вагань взяв зброю до рук на початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Згадки близьких про найріднішу людину — сина, брата, мужнього чоловіка — у сюжеті.
Це відео з особистого архіву Світлани Горбатенко, сестри загиблого захисника України Андрія Безпалка. Кадри зроблені за кілька років до повномасштабного вторгнення росії на територію України. Тоді ще ніхто і гадки не мав, що старший на 9 років Андрій без вагань візьме до рук зброю і піде захищати Батьківщину, — говорить його сестра Світлана Горбатенко.
Світлана Горбатенко, сестра загиблого захисника України Андрія Безпалка Як я народилася, він хотів братика Вовчика, але народилася Світланка. Все ж таки він мене сприйняв з часом. Він завжди був моєю підтримкою, моїм захистом, він був старшим, він мене навчав себе обороняти. Навчив бути сильною.
У символічну дату, 18-те вересня, у Полтаві на фасаді рідної школи, Полтавського ліцею № 33,
солдату ЗСУ Андрію Безпалку відкривають меморіальну дошку. Саме цього ж дня два роки тому військовий загинув.
Здіймається прапор України і на меморіальній дошці одразу в очі кидається посмішка Андрія, він завжди був таким — усміхненим, енергійним та бешкетником, — згадує на відкритті дошки його перша вчителька Галина Нарєжна.
Галина Нарєжна, перша вчителька загиблого захисника України Андрія Безпалка Ще на першому дзвонику я звернула увагу на обличчя одного хлопчика. У нього була щира посмішка, від вуха до вуха, як кажуть, а в оченятах танцювали бісики. Я тоді ще подумала, що, мабуть, з цим хлопчиком, з цим «дзигою» будуть проблеми в мене. Проблеми були, але не такі й великі. Його ловили в усіх куточках школи, тому що він один із перших першокласників вивчив усі ходи, виходи зі школи.
Після закінчення дев’яти класів школи Андрій Безпалко навчався за спеціальністю «Газоелектрозварник». А вже після армії закінчив курси водіїв тролейбуса та почав працювати за спеціальністю в Полтавському тролейбусному депо. Пізніше — механіком рухомого складу, — говорить його колега Василь Мирошниченко.
Василь Мирошниченко, колега загиблого захисника України Андрія Безпалка В 1999 році Андрій поступив в училище з ПТУ № 9, де набув спеціальність і працював у нас в тролейбусному парку водієм тролейбусу. 2022 рік працював слюсарем по ремонту рухомого складу.
На урочистому відкритті меморіальної дошки мати Андрія Безпалка ледь стримуючи сльози вимовляє коротку фразу.
— Він втік на війну. Ми пишаємося його подвигом. Мені важко говорити, я не можу, вибачте.
А вже пізніше ділиться зі знімальною групою згадкою про останню розмову з сином.
Тетяна Дмитрівна, мати Андрія Безпалка Найстрашніше була остання розмова, 26-го, він дуже кричав, дуже кричав, казав: «Бережіть один одного, любіть один одного». «За Полтаву хоч на край світу». Це був його останній бій.
Олександр Генріхович, хоч і нерідний батько Андрія Безпалка офіційно, ще маленьким визнав його найріднішою людиною.
Олександр Генріхович, батько загиблого захисника України Андрія Безпалка Він з самого початку, ще з перших днів, як ми почали жити, я його веду у садок, а він каже: «Дядько Саша, а можна я вас буду називати татом?». Я прийшов і розплакався. З того дня він мій рідний син.
Катерина Ямщикова, в.о міського голови Полтави Завдяки такому, як Андрій, стоїмо ми тут зараз з вами. На жаль, Герої вмирають, але пам’ять про них має жити вічно і це завдання кожного з нас.
Нагадаємо, 43-річний Андрій Безпалко загинув поблизу Горлівки на Донеччині. Це сталося 18 вересня 2022-го під час виконання бойового завдання. У військового лишилося троє синів.
