На фасаді 24-ї школи у Полтаві сьогодні відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику — сержанту Володимиру В’язуну. Він служив у лавах 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина. Яким його згадують рідні та побратими — дивіться у нашому сюжеті.
Він не боявся ні куль, ні ворогів, ні смерті. Таким рідні та побратими назавжди запам’ятають загиблого на передовій 29-річного полтавця Володимира В’язуна. Служити він пішов добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Воював у складі стрілецького батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина. Як командир брав участь у різних операціях на найгарячіших точках Сходу України.
Володимир В’язун навчався у 24-й школі Полтави. 5 листопада тут у дворі зібралися школярі та близькі загиблого захисника на відкриття його меморіальної дошки. Як розповів дядько полеглого воїна Андрій Гонтовий, Володимир прийняв свій останній бій на Луганському напрямку 24 січня цього року.
Андрій Гонтовий, дядько загиблого Володимира В’язуна Завжди був перший, завжди виконував найважчі завдання, завжди підтримував своїх побратимів, товаришів. Був справжнім патріотом, справжнім героєм. При штурмі ворожої позиції і відбиття нашої землі першим зі своїм колегою вступив у нерівний бій з ворогом. Він врятував багато життів своїх побратимів.
Побратими Володимира В’язуна пригадують: якої б складності не було завдання, спершу йшов він, потім — інші.
«Слов’ян», побратим Володимира В’язуна Хороший був хлопець, хоробрий дуже. Коли якась «двіжуха» починалася, він спокійно себе поводив, цим самим позитивно впливав на решту бійців. Якщо «В’язь» спокійний, хвилюватися немає чого. Так ми разом і воювали.
«Молодий», побратим Володимира В’язуна Цей хлопець завжди підтримував усіх і в усьому. Не можеш, він підбіг, взяв тебе за шкірку і несе тебе. Ще й кричить: «Давай, друже, бо зараз нас хлопнуть!». І бігли. Володька завжди був взірцем.
Після відкриття меморіальної дошки присутні поклали квіти біля неї. А потім усі перейшли у шкільне фоє, де презентували фільм про полеглого героя.